Женщина и война: женский вопрос в романе В. Гроссмана «Жизнь и судьба» и Дж. Джонса «Отныне и вовек»

Abstract

Резюме. Робота присвячена порівняльному аналізу ролі жіночих образів у романах російського письменника Василя Гроссмана (1905-1964) «Життя і доля» (1961) та американського письменника Джеймса Джонса (1921-1977) «Звідси й у вічність» (1953). В. Гроссман та Дж. Джонс є великими майстрами у зображенні жіночої любові. Вона представлена у досліджуваних творах у всій своїй величині, багатогранності та багатофункціональності, в надзвичайних умовах, а саме напередодні та протягом Другої світової війни. У романах «Життя і доля» та «Звідси й у вічність» жінки кохають, терплять, жалкують, руйнують та творять своєю любов'ю, яка постає перед читачем щасливою та зрадливою, таємною та палаючою. Жінки в романах стають матерями не тільки своїх дітей, але й всього людства, співчувають не тільки своїм синам, чоловікам, а й ворогам, які спричинили біль та страждання. Однак, автори романів застерігають читача, що жіноча любов, яка покликана об'єднувати людей, в наш час починає їх роз'єднувати, а дійова роль жінки, здатної своєю мудрістю очищувати життя від зла, занепадає. Причиною цьому є прояв у різних формах та серед різних обставин жорстокості у ставленні до жінки. В. Гроссман та Дж. Джонс неодноразово нагадують читачам забуте сьогодні твердження про те, що все найцінніше і найсвятіше на землі пов'язано з жінкою.

E tanulmányban – Vaszilij Grosszman (1905 – 1964) Élet és sors, illetve James Jones (1921 – 1977) Most és mindörökké című műve alapján – a női szerepek összehasonlító vizsgálatára kerül sor. Mindkét író a női szeretet ábrázolásának nagy mestere, így aztán mindkét műben ez teljes nagyságában, sokoldalúságában és rendeltetésében mutatja magát. A női szeretet mindkét műben rend-hagyó körülmények között bontakozik ki, mégpedig a második világháború kirobbanása előtti időkben, majd annak eseményei közepette. Akár az Élet és sors, akár a Most és mindörökké világában a nők szenvedélyesen szeretnek, alázatosan tűrnek, és mélyen sajnálnak. A nők szeretetükkel erőteljes rombolást is véghezvisznek, de ugyanakkor mindig alkotnak is általa. Ez a szeretet szinte mindig lángoló, rejtélyes és árulásba hajló. Ezek a nők nem csak édesanyák, nem csak saját gyermekükkel szemben anyák, hanem az egész emberiséggel szemben is azok. Együtt érzők mindenkivel: legyen szó a saját férjükről, vagy épp az ellenségről, aki a szenvedést s a fájdalmat okozza. Mindkét szerző felhívja az olvasó figyelmét arra, hogy a női szeretet napjainkban inkább elválaszt, semmint egyesít. Hanyatlóban van a női szeretet: mintha egyedülálló bölcsessége nem tisztítaná már az életet. Mindennek oka pedig a nők iránt tanúsított kegyetlen bánásmód elterjedésével magyarázható. Vaszilij Grosszman és James Jones többször megemlítik azt az elfeledett igazságot, mi-szerint a legszentebb és legszebb dolog mind a nőkhöz fűződik az ember életében.

Резюме. Роман русского писателя В. Гроссмана (1905-1964) «Жизнь и судьба» (1961) и ведущего писателя США Дж. Джонса (1921-1977) «Отныне и вовек» (1953) – это два очень суровых мужских произведения, можно сказать, они даже перенаселены действующими лицами сильного пола, со своими мощными характерами, темпераментом, убеждениями, достоинства и недостатки которых изучают и обсуждают, они по-своему важны для повествования о войне и истории XX века. В. Гроссман и Дж. Джонс – крупные мастера по изображению женской любви, она показана авторами во всей широте и необъятности, многосторонности и многофункциональности, ее значение в жизни человека обосновано практическим опытом жизни и мудрыми теориями самих авторов романов.