Problems of development of schooling in Pidkarpatska Rus in the period of Czechoslovakia

Abstract

Abstract. The period of Transcarpathia’s membership in democratic Czechoslovakia was a time of rise and development of all parts of public life, when favorable conditions for the development of education in the region were formed. During this period, the inhabitants of the region went through a difficult path of evolution of consciousness, which ended with the assertion of the national identity of Transcarpathians. In our deep conviction, humanitarian education played an important role in the process of such transformation of consciousness, the development of the content of which took place against the background of the Ukrainian language as the state language, gradually being filled with axiological, regional, multicultural and local aspects.

Резюме. У статті автор розглядає проблеми розвитку шкільної справи на Підкарпатській Русі в період Чехословаччини. Звернення до історичного періоду перебування Закарпаття в складі Чехословаччини (1919–1939 рр.) зумовлене усвідомленням цінного досвіду щодо цілей, змісту, практики, методів та форм гуманістичного виховання учнів. У контексті реформування сучасної загальноосвітньої школи актуальним є накопичений протягом десятиліть педагогічний досвід, зокрема щодо діяльності початкової та середньої школи. Адже для вирішення низки освітніх труднощів, чехословацькою владою було запроваджено низку освітньо-організаційних реформ: одержавлення, розширення мережі шкіл, уведення обов’язкового восьмирічного навчання, створення народних та горожанських шкіл із навчанням рідною мовою, забезпечення умов для підготовки вчителів до роботи в національних школах, освіта для дорослих тощо. Слід зауважити, що у визначений період на Закарпатті педагогам було дуже складно здобути матеріал для роботи з учнями. Заклади освіти не були забезпечені відповідною методичною літературою, підручниками, посібниками, зошитами та наочністю. А стан шкільних приміщень, частина з яких була зруйнована, окремі класи, а подекуди й цілі школи, приведені в непридатний стан – всі ці труднощі доводилося долати у процесі розбудови шкільної справи. Частина населення, на жаль, ще не розуміла значення навчання дітей, і тому нерідко свідомо не відпускала їх до школи. Серед основних проблем освіти того часу було і збереження здоров’я дітей, оскільки багато шкіл, які залишилися після війни, не відповідали санітарно-гігієнічним вимогам, не вистачало вчителів, шкільного приладдя тощо. Тому вивчення й актуалізація творчої спадщини попередніх поколінь, важливих історичних подій, труднощів, з якими зіткнулися закарпатці на початку ХХ століття, дозволяють забезпечити єдність і наступність історико-педагогічного процесу.

Kárpátalja demokratikus Csehszlovákiához való csatlakozásának időszaka a közélet minden részének felemelkedése és fejlődése volt, amikor a térség oktatásának fejlődéséhez kedvező feltételek alakultak ki. Ebben az időszakban a térség lakói a tudatfejlődés nehéz útját járták be, amely a kárpátaljai nemzeti identitás érvényesülésével ért véget. Mély meggyőződésünk szerint a humanitárius oktatás fontos szerepet játszott abban a tudatalatti átalakulás folyamatában, amelynek tartalmi fejlődése az ukrán nyelv mint államnyelv hátterében zajlott, fokozatosan megtelve regionális, multikulturális és helyi szempontokkal.