Зміни в організаційній структурі Закарпатської Реформатської Церкви (1946–1949)

Abstract

Резюме. Проаналізовано й реконструйовано низку післявоєнних перехідних подій регіонального масштабу з погляду окремої конфесії. Проаналізовано маловідомі й невідомі архівні джерела Архіву та Музею Закарпатської Реформатської Церкви, Державного архіву Закарпатської обл., Архіву Управління Служби безпеки України в Закарпатській обл., Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Синодського архіву Угорської Реформатської Церкви, Дер- жавного архіву Російської Федерації. Зазначено, що наукова новизна роботи полягає у тому, що в українських до- слідженнях з історії Церкви проблематика історії закарпатських реформатів після 1944 р. вивчалася лише епізодично, мозаїчно, іноді дотично в контексті інших протестантських конфесій, інколи без дотримання хронологічних і причиново-на- слідкових зв’язків. Натомість загальній історії протестантів або ж історії баптистів як протестантської конфесії з найбільшою організаційною структурою приді- лено значну увагу. Акцентовано не так на фактографічному наративі історичної хронології, як на тематично орієнтованому розкритті матеріалу. Тему (структурні перетворення) розкрито у причиново-наслідковому контексті, тобто коли, чому і як змінили організаційну структуру реформатів, яка ґрунтувалася на традиційній автономності церковних громад, єрархічності. Підсумовано, що структурні перетворення, які пройшла Реформатська Церква між лютим 1946 р. і груднем 1949 р., стали своєрідним виявом процесу радяніза- ції. У наративному вимірі однозначно окреслено те, наскільки глибинні суспільні зміни відбулися в регіоні внаслідок радянської окупації Закарпаття у 1944 р. Ви- явлено, що ідеологічно відкрита атеїстична імперська держава безпосередньо після захоплення території вважала, що всі конфесії – після належних перетво- рень – зможе використовувати як ідеологічну опору власних інтересів. Також встановлено, що Реформатська Церква, яка ґрунтувалася на автономії церковних громад і синодально-пресвітерському принципі, ніяк не вкладалася в єрархічну систему мислення, однозначно притаманного для одноосібної диктатури, відтак виникла необхідність перетворити, надати потрібної форми церковній структурі реформатів. Констатовано, що для радянської імперської бюрократії моделлю для такого структурного перетворення стала добре їм знана і повністю зрозуміла Російська Православна Церква. Відтак розкрито процес трансформації церковної структури закарпатських реформатів за радянським зразком, унаслідок чого зникли церковні округи, пробсти, власне єпископ і церковна єпархія.

Abstract. The research methodology is based on the analysis of little-known and unknown archival sources of the Archives and Museum of the Transcarpathian Reformed Church, the State Archive of the Transcarpathian Region, the State Archive of the Security Service of Ukraine in Transcarpathia Region, the Central State Archives of Supreme Bodies of Power and Government of Ukraine, the Synod Archives of the Reformed Church in Hungary, and the State Archive of the Russian Federation. The scientifi c novelty of the research lies in the fact that the problem of the history of the Transcarpathian Reformed people after 1944 was carried out only as a partial mosaic-like study in the Ukrainian church history research along with other Protestant denominations, sometimes neglecting the chronological order and cause-and-eff ect relationship. Despite the fact that the history of the Protestants appears as a collective theme, or as the Protestant denomination with the largest organization, the history of the Baptists receives wide attention in the national church history writing. Our study is primarily not a factual narrative of historical chronology but rather focuses on thematic orientation. Following this point of view, it refl ects on the issue (structural transformation) in the context of causality that is, when, why and how the organization of the Reformed church communities which had been based on traditional community autonomy was transferred to the hierarchical structural system. In conclusion, it can be said that the structural transformation through which the Reformed church organization underwent between February 1946 and December 1949, was a specifi c fi eld for the manifestation of Sovietization. In the present study, the picture of the profound social changes that the Soviet occupation of Transcarpathia in 1944, initiated in the region clearly emerges. Based on its ideology, the openly atheistic imperial state believed that immediately after the annexation of the territory and suffi cient transformations of the various denominations, it would be able to use them as ideological support in its interests. However, the Reformed church which had been built according to the councilpresbyterian principle and based on the autonomy of parishes did not fi t into the clearly hierarchical thinking system of the one-man dictatorship. That is why its church structure had to be transformed and adjusted to the form. Thus, the well-known and completely transparent Russian Orthodox Church served as a model for structural transformations in the Soviet imperial bureaucracy. As a result, the process of transformation of the Transcarpathian Reformed church organization into the Soviet model which ended up in the disappearance of the dioceses, deacons, the bishop, and the church districts is outlined.