Titok és idegenség csapdájában (Szilágyi István: Messze túl a láthatáron)

Abstract

Ez a tanulmány Szilágyi István legújabb regényének, a Messze túl a láthatáron címűnek a világát igyekszik feltárni. A regény központi alakja, Tompay Wajtha Mátyás II. Rákóczi Ferenc bizalmasaként éli meg a kuruc szabadságharc bukását. Rákóczi felkérésére elkezdi írni emlékiratait, de sorsát egy tragédia árnyékolja be: feleségét elcsalták otthonról, az úton baleset érte, leszakadt a szán alatt a jég. Felesége elcsalásának és halálának titka egészen a regény végéig fogságban tartja Tompayt. A tragédia után pedig idegenné válik környezetében, otthonában az első részben. A regény második része körülbelül harminc évvel később folytatja a történetet, amikor is Tompay már Tipród vármegye főbírájaként ítél az elé kerülő ügyekben. Életét titok és idegenség veszi körül, a párbeszédekben pedig feltárulnak a korát is megelőző elmélkedések. Ez az elemzés a következő sajátosságokat hangsúlyozza: Szilágyi István a Messze túl a láthatáron lapjain nyitott, kísérleti regényformában fogalmazza meg a bűn meghatározásának és megítélésének fontos kérdéseit. Teszi ezt egyrészt történeti jelleggel, a boszorkányperek hagyományára építve. Az egyetemes emberi távlatában gondolkodva jelenik meg súlyos erkölcsi dilemmaként, hogy vannak-e egyáltalán boszorkányok. Vajon milyen prekoncepciók alapján hoz az ember ítéleteket? Kinek joga megítélni a teljes mélységükben felderíthetetlen bűnöket? Az emberi tudás határaira kérdez rá Tompay Wajtha Mátyás, hogy keserű tapasztalatok árán mindannyiszor eljusson a bizonyostól a bizonytalanig. Tompay csapdahelyzetében is a titkok mögé igyekszik betekinteni, feltárni a babonák, hiedelmek, bűbájosságok és gyilkosságok mögött megbúvó észszerűséget. Olyan értelmezői horizontok metszik egymást izgalmasan a párbeszédekben, melyekről első pillantásra azt gondolnánk, már rég meghaladottak a mai ember számára. Úgy vélem, a xenológia, illetve a kultúra- és irodalomtudomány vonatkozó belátásait hasznosítva, a szoros olvasás szempontrendszerét követve sikerült olyan, eddig alig vizsgált szerkezeti problémákat, motívumokat felszínre hozni, amelyek tovább árnyalhatják az eddigi recepció állításait.

Резюме. Цей аналіз має на меті дослідити світ останнього роману Іштвана Сіладі «Далеко за горизонтом». Центральний діяч, Матяш Томпай-Вайта довірена особа Ференца Ракоці II. переживає падіння Куруцької війни за незалежність. На прохання Ракоці він починає писати свої спогади, але його доля затьмарена трагедією: його дружину обдурили з дому, у нього трапилася аварія на дорозі, лід був розірваний під санчатами. Секрет обману та смерті дружини буде тримати Томпая в полоні до кінця роману. А після трагедії він стає незнайомцем у своєму оточенні, у першій частині свого будинку. Друга частина роману продовжує розповідь приблизно через тридцять років, коли Томпай вже судить його як головного судді округу Типрод у справах, що стоять перед ним. Його життя оточене таємницею та відчуженням, а діалоги виявляють роздуми, що передували його віку. Цей аналіз підкреслює такі особливості: Іштван Сіладі формулює важливі питання у визначенні та судження гріха у відкритій, експериментальній формі роману, «Далеко за горизонтом». Це робиться, з одного боку, на історичній основі, спираючись на традиції випробувань на відьом. Думаючи про загальну людську перспективу, це постає як серйозна моральна дилема щодо того, чи є взагалі відьми. Про які передумови можна приймати судження? Хто має право судити про гріхи, які неможливо виявити на повній глибині? Матяш Томпай-Вайта запитує про межі людських знань, щоб ціною гіркого досвіду він міг щоразу отримувати від певного до невизначеного. Навіть у своїй пастці Томпай намагається зазирнути за секрети, розкрити причину забобонів, переконань, заклинань та вбивств. Інтерпретаційні горизонти захоплююче перетинаються в діалогах, які, на перший погляд, давно минули для сьогоднішньої людини. Я вважаю, що, використовуючи відповідні уявлення про ксенологію,культурологію та літературознавство, дотримуючись критеріїв близького читання, нам вдалося вивести на поверхню структурні проблеми та мотиви, які майже не вивчалися до цього часу, що може ще більше нюансувати претензії попереднього прийому.

Abstract. This paper explores the world of István Szilágyi's latest novel, Far Over the Horizon. The main character Mátyás Tompay Wajtha lives through the fall of the freedom fight, the “kuruc rebellion” as the confidant, secretary of Ferenc Rákóczi II. At the request of Rákóczi he starts writing his memoirs, but a tragedy casts shadows over his fate: his wife was lured away, she got into an accident, the ice broke under the sled. The secret of his wife being lured away and dying keeps him captive until the end of the novel. After the tragedy Tompay “estranges away” from his environment, home in the first part. The second part of the novel picks up the story about thirty years later, when Tompay judges cases brought before him already as the chief judge of Tipród county. His life is surrounded by secrecy and strangeness, and in the discussions “mind constructs” ahead of his age are revealed. The analysis emphasizes the following characteristics: István Szilágyi words the important questions of defining and judging crime in an open, experimental novel format on the pages of Far Beyond the Horizon, interwoven with the fine web of motifs so characteristic of him. He does so on the one hand with a historic character, building on the tradition of witch trials. It appears as a serious moral dilemma, thinking in the scope of universal humanity, whether witches exist at all. Based on what preconceptions does one pass judgment? Who has the right to judge crimes that cannot be uncovered in their entirety? Mátyás Tompay Wajtha questions the borders of human knowledge, just to get from certain to uncertain every single time, through bitter experiences. Even in the trapped situation of Tompay he tries to see behind the secrets, discover the practicality behind the superstitions, beliefs, witchcraft, love charms and murders. Such interpretative horizons intersect excitingly in the conversations which at first sight we would think to be long obsolete for a man of today. In my opinion, by focusing on the dynamics of strangeness, utilizing the relevant insights of xenology, culture and literary studies, following the system of criteria of close reading, I managed to reveal such structural problems, connection points hardly studied so far which might further nuance the statements of the reception and impact history so far.