Роль так званої «волоської» колонізації в заселенні Українських Карпат: спроба синтетичного представлення

Abstract

Резюме. Для означення колонізаційного руху населення в Українські Карпати з розміщених на південь земель протягом ХІІІ–ХVІІ століть доцільно використовувати термін не «волоська», а «південна» колонізація. Південна колонізація суттєво вплинула на освоєння Українських Карпат, але включала два різних процеси: 1) неорганізований міграційний рух пастушого населення з Північних Балкан й Південних Карпат, яке найбільше включало південнослов’янські, давньоукраїнські та, незначною мірою, романські компоненти; 2) організоване переселення з території Трансільванії і Молдови в Українські Карпати і Передкарпаття осілого населення, яке у великій більшості було давньоукраїнським. Якщо перший колонізаційний рух (неосілих пастухів) мав вкрай обмежений поселенсько-формуючий характер, ставши джерелом поповнення уже закладених поселень, то другий (осілого населення) – зумовив формування більшості гірських населених пунктів. Співвідношення різних груп мігрантів, а також усталення характерних рис традиційного господарства й традиційної культури в різних природних умовах й зумовило формування українських карпатських етнографічних груп (бойків, гуцулів, лемків). Південна колонізація була одним з джерел формування української дрібної шляхти, яка стала важливим чинником українського національно-культурного і політичного відродження.

Az Ukrán-Kárpátok a XIII–XVII. századok folyamán történt betelepítésének megjelölésére a délebbre fekvő területek irányából célszerű a „déli” betelepülés kifejezés használata a „vlach” helyett. A déli betelepülés, amely lényeges hatást gyakorolt az Ukrán-Kárpátok fejlődésére, két eltérő folyamatot foglalt magába: 1) a nomád állattenyésztők szervezetlen migrációját az Észak-Balkánról és a Déli-Kárpátokból, amely leginkább délszláv, ősukrán és – kisebb mértékben – román elemeket tartalmazott; 2) a letelepedett népesség szervezett áttelepülését Erdély és Moldova területéről az Ukrán-Kárpátokba és a Kárpátmellékre, amely zömmel ősukrán volt. Míg a betelepülés első válfaja (a nomád pásztoroké) rendkívül csekély településformáló jelentőséggel bírt, inkább csak a már meglévő falvak lakosságát gyarapítva, addig a második (a letelepedett népességé) alapozta meg a legtöbb hegyvidéki település kialakulását. Az egyes telepes csoportok aránya, valamint a gazdálkodási módok és a kulturális hagyományok sajátosságai az eltérő környezeti viszonyok között alapozták meg az ukrán kárpáti néprajzi csoportok (bojkók, huculok, lemkók) kialakulását. A déli betelepülés vált az egyik forrásává az ukrán kisnemesi réteg létrejöttének, amelyik később fontos tényezőjévé vált az ukrán nemzeti-kulturális és politikai újjászületésnek.

Abstract. The relocation of the population in Ukrainian Carpathians in XIII-XVII centuries from located south of the land is not expedient to call the "Wallachian" but "South" colonization. South colonization has shaped the development of the Ukrainian Carpathians, but included two different processes: 1) the unorganized Migration shepherd people from the Balkans, the Middle Danube and south of the Carpathians, which included most of South Slavic, an Oldukrainian and, slightly, Romanesque components; 2) the organized migration from the territory of Transylvania and Moldova to the Ukrainian Carpathians and Precarpathians sedentary population, which in the vast majority were of Oldukrainian. If the first colonization movement (nomadic shepherds) had very limited settlement-forming character, becoming a source of funds already pledged settlements, the second (sedentary population) caused the formation of many mountain settlements. Value of different migrant groups, as well as instituting the characteristics of the traditional economy and traditional culture in different natural conditions and led to the formation of Ukrainian Carpathian ethnic groups (Boikos, Hutsuls, Lemkos). South colonization was one of the sources of Ukrainian gentry, who became an important factor in Ukrainian national cultural and political revival.