Нова парадигма чесько-словацького міждержавного співробітництва як приклад цивілізованого співіснування двох країн

Abstract

Резюме. Потрібно відзначити і погодитися з тим, що на межі ХХ–ХХІ століття дискусії щодо кризи міжнародних відносин та історичних знань у вітчизняній науці набули особливої гостроти. Як діалоги, так і відповідні антагоністичні настрої мають цілком логічне пояснення – це хронічне незадоволення історіографічним жанром, почасти втрата теоретико-методологічних орієнтирів, яку особливо гостро відчули вітчизняні науковці в період відмови від наднаціональної марксистської ідеології. При цьому криза ідентичності історичної професії переживалася і західними колегами (пригадаємо Ф. Фукуяму із його книгою «Кінець історії і остання людина») [6], хоча її наслідки в умовах світоглядного плюралізму безумовно були менш відчутними. З огляду на сказане, логічно припустити, що методологічно криза не меншою мірою зачепила і таку складову науки про минуле, як всесвітня історія. Означена умова стала причиною того, що сьогоднішня ситуація в контексті наукового діалогу та осмислення всесвітньої історії вітчизняними і зарубіжними дослідниками цілком корелюється із змістом сучасних методичних парадигм.