Капітал і податкова політика: камо грядеши?

Abstract

Резюме. Звертається увага на недосконалість податкової політики стосовно оподаткування прибутку підприємств, зумовлену тим, що в ній притримуються застарілих догм, нібито єдиним фінансовим результатом ефективності економічної діяльності є прибуток. Підкреслюється, що попри перехід до ринкових взаємовідносин і кардинальний переворот ідеології, в тому числі й дотичної до податкової політики, зокрема елімінування введених в методологію бухгалтерського обліку початку побудови соціалізму абсурдні ідеологічні твердження на кшталт, нібито результатні рахунки властиві тільки капіталістичному підприємству, а соціалістичне господарство в своїй номенклатурі рахунків не буде мати ні цих, ані рахунків капіталу, які довший час були панівними, тепер категорія зайняла своє почесне місце. Водночас відмічається, що показник прибутку далекий від реальності внаслідок необ’єктивності його визначення через відсутність виваженої методології розрахунку та казуси фальсифікації з метою зменшення податку. Це призводить до перевантаження фіскальних органів рутинними процедурами скрупульозних перевірок собівартості реалізованої продукції, виконаних робіт чи наданих послуг, які не завжди увінчуються успіхом. Обґрунтовується важливість заміни орієнтирів податкової політики й переходу від оподаткування прибутку до застосування в якості його бази капіталу. Для усунення теперішньої недостовірності величини капіталу в Балансі (Звіті про фінансовий стан) ф. № 1 за методологічно необґрунтованими приписами НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Оскільки згідно з приписами НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» теперішня методика визначення капіталу як частини в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань зумовлює навіть від’ємні величини, не зважаючи на непорушність зареєстрованого (пайового) капіталу у цій звітній формі. З використанням емпіричних даних підкреслюється типовість таких нонсенсів, коли частогусто капітал відривається від вартості активів, які він узагалі-то представляє, або й зовсім переходить у віртуальну площину внаслідок хронічної збитковості підприємств. На основі аналітичного осмислення сутності категорії прибутку й й капіталу пропонується переглянути податкову політику й методику визначення обґрунтованої бази визначення податку, яка забезпечить об’єктивне оподаткування підприємств з урахуванням реальності показників, які забезпечать дотримання його класичних принципів.

A cikk felhívja a figyelmet a vállalkozások nyereségének megadóztatásával kapcsolatos adópolitika tökéletlenségére, amely az idejétmúlt dogmák betartásából fakad, melyek szerint a gazdasági tevékenység hatékonyságának állítólag egyetlen pénzügyi eredménye a profit. Hangsúlyozzuk, hogy a piaci viszonyokra való átmenet és az ideológia – ezen belül is az adópolitikával kapcsolatos – radikális forradalma ellenére a szocializmus építésének kezdetén a számviteli módszertanba bevezetett abszurd ideológiai állítások kiiktatása, mint pl. az a tény, hogy az így kapott számlák csak egy kapitalista vállalkozásra jellemzőek, és egy szocialista gazdaságban sem ezek, sem a régóta domináns tőkeszámlák nem szerepelnek a számla nómenklatúrájában. De cikkben megfogalmazott árvek által ez a gazdasági kategória most a megszolgált helyére került. Ugyanakkor megjegyzükk, hogy az nyereség mint mutató a kiegyensúlyozott számítási módszertan hiánya és az adócsökkentési célú hamisítások miatti meghatározásának tárgyilagossága miatt távol áll a valóságtól. Ez az adóhatóságok túlterheléséhez vezet az eladott termékek, az elvégzett munkák vagy a nyújtott szolgáltatások költségeinek alapos ellenőrzésére irányuló rutin eljárások miatt, és amelyek nem mindig vezetnek sikerhez. Az adópolitikai iránymutatások felváltása és a jövedelemadózásról a tőkealapként való felhasználásra való átállás fontossága igen is alátámasztott. A mérlegben (Pénzügyi helyzetkimutatás) szereplő tőkeösszeg jelenlegi megbízhatatlanságának megszüntetésére irámyúl . 1. sz., az NP(S)BO 1 „A pénzügyi beszámolás általános követelményei” módszertanilag megalapozatlan előírásai. A cikkben bizonyításra került, hogy a társasági vagyonrészként fennálló, a kötelezettségei levonása után megmaradó tőke megállapításának jelenlegi módja akár negatív értékekhez is vezet, függetlenül attól, hogy a jegyzett (saját) tőke sérthetetlen-e jelen adatszolgáltatási űrlapon. Az empirikus adatok felhasználásával hangsúlyossá válik az olyan nonszensz tipikusság, amikor a tőke gyakran elválik az általa képviselt vagyon értékétől, vagy a vállalkozások krónikus vesztesége miatt teljesen a virtuális síkra kerül. A nyereség és tőke kategória lényegének analitikus megértése alapján javasolt az adópolitika és az ésszerű adómegállapítási alap meghatározási módszertanának felülvizsgálata, amely biztosítja a vállalkozások objektív adóztatását, figyelembe véve a olyan mutatók valóságát, amelyek biztosítják a klasszikus elveinek való megfelelést.

Abstract. Attention is drawn to the imperfection of the tax policy regarding the taxation of the profits of enterprises, due to the fact that it adheres to outdated dogmas, supposedly the only financial result of the efficiency of economic activity is profit. It is emphasized that despite the transition to market relations and the radical revolution of ideology, including the one related to tax policy, in particular, the elimination of the absurd ideological statements introduced into the accounting methodology of the beginning of the construction of socialism, such as the alleged profit and loss accounts, are characteristic only of a capitalist enterprise, and a socialist economy in its the nomenclature of accounts will have neither these nor the long-dominant capital accounts, the category has now taken its place of honor. At the same time, it is noted that the profit indicators are far from reality due to the bias of its determination due to the lack of a balanced calculation methodology and cases of falsification for the purpose of tax reduction. Which leads to overloading of fiscal bodies with routine procedures of scrupulous checks of the cost of products sold, works performed or services provided, which are not always crowned with success. The importance of replacing tax policy guidelines and transition from income taxation to its use as a capital base is substantiated. To eliminate the current unreliability of the amount of capital in the Balance Sheet (Statement of Financial Status) f. No. 1 according to methodologically unsubstantiated prescriptions of NP(S)BO 1 "General requirements for financial reporting". Because according to them, the current method of determining the capital as a part of the company's assets, which remains after deducting its liabilities, leads to even negative values, regardless of the inviolability of the registered (equity) capital in this reporting form. With the use of empirical data, the typicality of such nonsense is emphasized, when capital is often separated from the value of assets that it represents in general, or even completely passes into the virtual plane due to chronic unprofitability of enterprises. On the basis of an analytical understanding of the essence of the category of profit and capital, it is proposed to revise the tax policy and the methodology for determining a reasonable basis for determining the tax, which will ensure objective taxation of enterprises, taking into account the reality of indicators that will ensure compliance with its classical principles.