Досвід життя в статусі меншини на Закарпатті між двома світовими війнами. Два приклади з художньої літератури

Abstract

Резюме. Територія сучасної Закарпатської області до укладання мирної угоди, якою завершилася Перша світова війна, була органічною частиною Угорщини. Після приєднання краю до Чехословаччини сформувалося поняття закарпатців, закарпатських угорців. Оскільки література більшою чи меншою мірою віддзеркалює реальність, тому припускаємо, що художні твори, написані у цьому регіоні, містять мовні, культурні та інші елементи буття людей, що опинилися в статусі меншини. Таким чином, проаналізувавши зразки художньої прози, написані між двома світовими війнами, ми зможемо висвітлити окремі аспекти процесу формування буття меншини. Роман «Вода біжить між двох берегів» угорського письменника Мігая Томаша змальовує період, коли закарпатські угорці з одного дня на інший опинилися в статусі меншини, а чеський митець Іван Ольбрахт висвітлює у своїх творах становище в цей час двох інших етносів – євреїв і русинів-українців. Аналіз прози двох письменників дасть можливість простежити, як реагували представники різних етносів, що проживали на території сучасного Закарпаття, на зміну суспільних, політичних, економічних, мовних та культурних обставин, та як відображається на сторінках творів багатомовна строката культурна реальність.

A mai Kárpátalja területe Magyarország szerves része volt az első világháborút lezáró békekötésekig. A terület Csehszlovákiához való csatolását követően kialakul a kárpátaljaiság, a kárpátaljai magyarság fogalma. Mivel feltételezzük, hogy az irodalom valamilyen formában leképezi a valóságot, a területen született irodalmi alkotások jó eséllyel hordozzák magukon a kialakuló kisebbségi lét nyelvi, kulturális és egyéb jegyeit. Azzal pedig, hogy a két világháború közötti irodalmat vizsgáljuk, bepillantást nyerhetünk a kisebbségi lét kialakulásának folyamatába. Tamás Mihály Két part közt fut a víz című regénye azt az időszakot tárja az olvasó elé, amikor a kárpátaljai magyarság egyik pillanatról a másikra kisebbségi helyzetbe kerül, míg Ivan Olbracht cseh író ugyanezen korszak zsidó és ruszin etnikumainak helyzetét mutatja be műveiben. A két szerző prózájának elemzésén keresztül megfigyelhetjük, hogyan szembesültek a megváltozott társadalmi, politikai, gazdasági, nyelvi és kulturális viszonyokkal a mai Kárpátalja területén élő különböző etnikumok képviselői, és miként tükröződik a soknyelvű színes kultúrájú valóság a művek lapjain.

Abstract. The territory of the Transcarpathian region was an organic part of Hungary before the peace agreement that ended the First World War. After the region joined Czechoslovakia, the concept of Transcarpathians, Transcarpathian Hungarians was formed. Since literature reflects reality to a greater or lesser extent, we assume that the works written in this region contain linguistic, cultural and other elements of the existence of people who all of a sudden found themselves in a minority status. Thus, after analyzing samples of artistic prose written between the two world wars, we will be able to highlight certain aspects of the process of formation of the existence of a minority. The novel "Water Runs Between Two Shores" by the Hungarian writer Mihály Tamás depicts the period when Transcarpathian Hungarians suddenly found themselves in the status of a minority, and the Czech artist Ivan Olbracht highlights in his works the situation of two other ethnic groups at that time - Jews and Ukrainian Ruthenians. An analysis of the prose of two writers will provide an opportunity to trace how the representatives of various ethnic groups living in the territory of modern Transcarpathia reacted to changes in social, political, economic, linguistic, and cultural circumstances, and how the multilingual colorful cultural reality is reflected on the pages of the works.