Як діахронічний аналіз мовного ландшафту можна використовувати в діалектології (на прикладі Закарпатської області)?

Abstract

Резюме. Ця стаття зроблена в рамках діахронічного аналізу мовного ландшафту Закарпатської області України. Історичний підхід вже не є новим методом в цій сфері досліджень, але фактично вперше тут застосовується саме в діалектологічних цілях. Основна мета даної роботи – довести, що праці з вивчення мовного ландшафту можуть буть корисними в значно ширшому колі лінгвістичних (і не тільки) дисциплін, зокрема в діалектології. Для цього були проаналізовані два типи даних. До першого слід віднести словники і письмові пам’ятки, написані місцевим варіантом української мови у різні історичні періоди, починаючи з XVI ст. і закінчуючи сьогоденням, тобто незалежною Україною. До другого входять вуличні написи сучасних закарпатських міст, де так чи інакше використовується діалект. Поєднавши ці два типи даних, є можливість прослідкувати: 1) з якого часу діалектизми, що маємо зараз на вулицях, починають фіксуватися в історичних матеріалах; 2) які діалектні елементи збереглися до наших днів і продовжують активно вживатися місцевим населенням. Це важливо, оскільки саме існування закарпатських слів на вуличних написах вже автоматично свідчить про їхнє реальне використання в регіоні. Жодна людина, жодне приватне підприємство не буде писати щось незрозуміле для місцевих, бо від того залежить їхній прибуток. Таким чином, мовний ландшафт сучасних вулиць дає змогу провести максимально об’єктивний аналіз діалектизмів Закарпатської області, а діахронічний підхід дозволяє підкріпити цей матеріал даними з історичних пам’яток. Окрім того, роз’яснимо, чому подібні написи дедалі активніше з’являються на закарпатських вулицях та як це пов’язано з явищем мовної комодифікації, тобто з процесом перетворення мови (або ж, в нашому випадку, діалекту) на товар. Також розглянемо цікаві приклади з використанням місцевої говірки та пояснимо, в чому полягає різниця між безпосередньо іншомовними словами й транслітерованими латинкою закарпатськими діалектними елементами, які були запозичені з угорської чи інших мов. Текст супроводжується фотографіями, зробленими автором цієї статті під час власних поїздок на Закарпаття у 2019-2021 рр.

Abstract. This article was written as part of a diachronic analysis of the linguistic landscape of the Transcarpathian region (Zakarpattia oblast) in Ukraine. The diachronic approach is no longer a new method in this field of research, but for the first time, it is used here specifically for dialectological purposes. The main goal of this paper is to prove that works on the study of the linguistic landscape can be useful in a much wider range of linguistic (and not only) disciplines, and dialectology in particular. For this, two types of data were analyzed. The first type includes dictionaries and written documents in the local version of the Ukrainian language from different historical periods, starting with the 16th century and ending with independent Ukraine. The second one includes street signs of modern Transcarpathian cities where the dialect is used. By combining these two types of data, it is possible to analyze: 1) since when the dialectal elements that we have now on the streets begin to be recorded in historical materials; 2) which dialectal elements have survived to this day and continue to be actively used by the local population. It is important because the existence of local words on street signs itself automatically indicates their real use in the Transcarpathian region. No person or private enterprise will write something incomprehensible to the locals, because their profit depends on it. That is why the linguistic landscape of modern streets makes it possible to conduct the most objective analysis of the dialectal elements of Transcarpathia, and the diachronic approach allows us to support this material with data from historical documents. In addition, we will explain why such inscriptions appear more often on Transcarpathian streets and how this is related to the phenomenon of language commodification, that is, the process of turning a language (or, in our case, a dialect) into a commodity. We will also consider interesting examples and explain the difference between directly foreign words and transliterated Transcarpathian dialectal elements that were borrowed from Hungarian or other languages. The text is accompanied by photographs taken by the author of this article during trips to Transcarpathia in 2019-2021.

Ez a cikk az ukrajnai kárpátaljai régió nyelvi tájképének diakrón elemzése keretében készült. A történeti megközelítés ma már nem újkeletű módszer ezen a kutatási területen, de valójában itt először éppen dialektológiai céllal alkalmazzák. A munka célja, hogy rávilágítsunk, hogy a nyelvi tájkép kutatásával foglalkozó munkák a nyelvészeti (és nem csak) tudományágak sokkal szélesebb körében, különösen a dialektológiában hasznosak lehetnek. Ehhez kétféle adatot elemeztünk. Az elsőbe a különböző történelmi időszakokban az ukrán nyelv helyi változatán írt szótárak és írásos feljegyzések tartoznak, a 16. századtól kezdve és befejezve a jelennel, vagyis a független Ukrajnával. A második a modern kárpátaljai városok utcatábláit tartalmazza, ahol a nyelvjárást így vagy úgy használják. E két adattípus összevonásával követhető: 1) a most az utcán lévő nyelvváltozatok mikortól kezdődően rögzültek a történeti anyagokban; 2) mely nyelvjárási elemek maradtak fenn a mai napig, és amelyeket továbbra is aktívan használ a helyi lakosság. Ez azért fontos, mert a kárpátaljai szavak léte az utcatáblákon automatikusan jelzi azok valódi használatát a régióban. Sem személy, sem magánvállalkozás nem ír le a helyieknek érthetetlen dolgot, mert attól függ a profitjuk. A modern utcák nyelvi tájképe tehát lehetővé teszi a kárpátaljai régió nyelvváltozatának legobjektívebb elemzését, a diakronikus megközelítés pedig lehetővé teszi ennek az anyagnak a történelmi emlékek adataival való alátámasztását. Emellett elmagyarázzuk, miért jelennek meg egyre gyakrabban ilyen feliratok a kárpátaljai utcákon, és hogyan kapcsolódik ez a nyelv kodifikációjának jelenségéhez, vagyis a nyelv (vagy esetünkben a nyelvjárás) áruvá válásának folyamatához. Érdekes példákat is szemléltetünk a helyi sajátosságok felhasználásával, és elmagyarázzuk, mi a különbség a közvetlenül idegen szavak és a latinra átírt kárpátaljai nyelvjárási elemek között, amelyeket magyar vagy más nyelvekből vettek át. A szöveghez a cikk szerzőjének 2019-2021-es saját kárpátaljai utazásai során készített fényképek is társulnak.