Теорія адаптації в перекладі. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук

Abstract

Резюме. У дисертації розробляється цілісна концепція теорії адаптації в перекладі та її понятійного апарата; визначаються лінгвокультурологічні і методологічні засад застосування перекладацької адаптації до прагматичних текстів. Окреслено класифікацію видів адаптації, умов і границь вживання адаптивних стратегій, а також запропоновано класифікацію адаптивних перекладацьких засобів. Системний підхід до вивчення поняття “адаптації” надав можливість встановити ієрархію структурно-типологічних, функціональних, когнітивних і компаративних методів аналізу дискурсу / тексту. Адаптивний потенціал дискурсу / тексту визначається в межах інтралінгвістичного й перекладознавчого зіставлення прагматичних типів текстів політичного й релігійного дискурсів, що дозволяє запропонувати адаптивні перекладацькі моделі аналізованих типів текстів.

Abstract. The dissertation sets out to prove the theory of translational adaptation. This is the first substantial study devoted to the description of adaptation as one of the basic notions in translation studies and its fundamental concepts. The research suggests the linguistic, cultural, and methodological reasons for applying the translational adaptation to pragmatic texts. The comprehensive analysis of the “adaptation” as a notion represents the hierarchy of the typological structural, functional, cognitive, and comparative methods of discourse / text analysis. An adaptive potential of discourse / text is defined within the framework of intralinguistic and interlinguistic comparison of pragmatic texts of political and religious discourses, which grounds the adaptive translational models of pragmatic texts under analysis.