Визнання та оцінка основних засобів підприємств суспільного інтересу

Abstract

Резюме. В зв’язку з відсутністю чітких і однозначних рекомендацій стосовно визнання та оцінки основних засобів підприємствам суспільного інтересу доводиться покладатися на професійне судження, але підприємства допускають багато помилок в процесі визнання та оцінки основних засобів, не зазначають, в яких випадках і на яких принципах є необхідним застосування професійного судження. Метою статті є дослідження порядку визнання та оцінки основних засобів підприємств суспільного інтересу, які застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, з визначенням ситуацій, коли потрібно застосовувати професійне судження. У роботі розглянуто критерії визнання основних засобів, з’ясовано, що при визначені вартісного критерія потрібно базуватися на виду діяльності та технологічних процесах. Вивчено оцінку початкових витрат на придбання або створення об’єкту основних засобів, зокрема складові собівартості основних засобів – витрати на придбання, безпосередньо віднесені витрати, витрати на виведення з експлуатації. Розглянуто витрати, що не включаються до собівартості об’єкта основних засобів та списуються на витрати періоду. Розглянуто подальші витрати, які відносяться до вже визнаного об’єкта основного засобу. Досліджено моделі оцінки основних засобів після їх визнання – модель собівартості та модель переоцінки, досліджено методи переоцінки основних засобів –індексний метод та метод згортання. Досліджено порядок визнання та визначення суми збитків від зменшення корисності, враховуючи, що сумою очікуваного відшкодування активу є більша з двох оцінок активу: справедлива вартість мінус витрати на вибуття та його вартість при використанні. Розглянуто порядок припинення визнання основних засобів після вибуття, коли більше не чекають майбутніх економічних вигід від його використання, після перекласифікації в актив, що утримується для продажу.

A tárgyi eszközök kimutatására és értékelésére vonatkozó világos és egyértelmű iránymutatások hiányában a közérdeklődésre számot tartó gazdálkodó egységeknek szakmai megítélésre kell hagyatkozniuk, de a vállalkozások sok hibát követnek el a tárgyi eszközök kimutatása és értékelése során, és nem határozzák meg, hogy mikor és milyen elvek alapján van szükség szakmai megítélés alkalmazására. A cikk célja a nemzetközi pénzügyi beszámolási standardokat alkalmazó közérdekű vállalkozások tárgyi eszközeinek elismerési és értékelési eljárásának tanulmányozása, meghatározva azokat a helyzeteket, amikor szakmai megítélést kell alkalmazni.. A cikk megvizsgálja a tárgyi eszközök kimutatásának kritériumait, és megállapítja, hogy a bekerülési érték kritériumának meghatározásakor a tevékenység típusát és a technológiai folyamatokat kell alapul venni. Tanulmányozták a tárgyi eszközök beszerzésének vagy létrehozásának kezdeti költségeit, különös tekintettel a tárgyi eszközök bekerülési értékének összetevőire - beszerzési költségek, közvetlenül hozzárendelhető költségek, leszerelési költségek. Megvizsgálja azokat a költségeket, amelyek nem szerepelnek a tárgyi eszköz bekerülési értékében, és az időszak költségeit terhelik. A már kimutatott tárgyi eszközhöz kapcsolódó további költségeket figyelembe vesszük. A tárgyi eszközök kimutatás utáni értékelésének modelljeit - a bekerülési érték modell és az átértékelési modell - tanulmányozzák, a tárgyi eszközök átértékelésének módszereit - az index módszer és a roll-up módszer - vizsgálják. Az értékvesztés miatti veszteségek kimutatására és összegének meghatározására vonatkozó eljárást megvizsgáljuk, figyelembe véve, hogy az eszköz várható megtérülésének összege a két eszközértékelés közül a magasabb: az elidegenítési költségekkel csökkentett valós érték és a használati érték. Megvizsgálásra került a tárgyi eszközök kivezetésének eljárása az értékesítésre tartott eszközzé történő átsorolást követően, amikor a használatból nem várható jövőbeni gazdasági haszon.

Abstract. Due to the lack of clear and unambiguous recommendations regarding the recognition and measurement of property, plant and equipment, public interest entities have to rely on professional judgment, but entities make many mistakes in the process of recognition and measurement of property, plant and equipment, they do not indicate in which cases and on what principles it is necessary application of professional judgment. The purpose of the article is to study the procedure for recognition and measurement of property, plant and equipment of public interest entities that apply international financial reporting standards, with the determination of situations when professional judgment must be applied. The work considers the criteria for recognition of property, plant and equipment, it is clarified that when determining the cost criterion, it is necessary to base it on the type of activity and technological processes. The measurement of initial costs for the acquisition or creation of an object of property, plant and equipment was studied, in particular the components of the cost of property, plant and equipment – acquisition costs, directly attributable costs, decommissioning costs. The costs that are not included in the cost of the property, plant and equipment and are written off to the expenses of the period are considered. Further expenses related to the already recognized object of the property, plant and equipment are considered. The models of measurement of property, plant and equipment after their recognition were investigated – the cost model and the revaluation model, the methods of revaluation of property, plant and equipment were investigated – the index method and the collapse method. The procedure for recognizing and determining the amount of impairment losses has been studied, taking into account that the amount of the expected recovery of the asset is the greater of the two valuations of the asset: fair value minus disposal costs and its value in use. Considered the procedure for derecognition of property, plant and equipment after disposal, when future economic benefits from its use are no longer expected, after reclassification into an asset held for sale.