Лінгвософія поетичних творів Федора Потушняка

Abstract

Резюме. Мова поетичних творів Ф. Потушняка становить науковий інтерес з погляду вивчення ідіостилю митця, осмислення соціокультурного контексту його творчості, пізнання особливостей розвитку української лінгвокультури закарпатського краю. Мета статті полягала в з’ясуванні особливостей поетичної мовотворчості Ф. Потушняка на засадах лінгвософії. Це зумовило необхідність характеристики постаті митця, аналізу соціокультурного середовища, в якому він формувався і працював; виділення ключових образів поетичної мови письменника; дослідження специфіки словесного вираження виявлених образів з погляду лінгвософії. З’ясовано, що поезія Ф. Потушняка виразно модерна, пройнята західноєвропейськими філософськими ідеями, позначена впливом символізму, імажинізму, сюрреалізму, неоромантизму. У ній часто ірреальне витісняє реальне, а містика поєднується з філософією. Автор виявляє високу майстерність, створюючи алогічні метафори, використовуючи численні символи, тонкі алюзії, специфічний синтаксис. Тексти, насичені цими мовними засобами, спрямовують на вдумливе прочитання, глибоке занурення в зміст, потребують розгадування, дешифрування. Ф. Потушняк розумів творчість не тільки як роботу духу, а й імпульси вищого начала. У поетичному вираженні цієї думки автор звертається до біблійних образів-символів. Письменник прагне максимально точно виразити внутрішній стан творчої особистості в хвилини натхнення, відтворити рух уяви і думки, процес пошуку слова. Відчуття найбільшого творчого піднесення митець передає через образ духа. Одним із ключових образів поета є також слово. Воно здобуває численні різнопланові інтерпретації в текстах Ф. Потушняка через епітети, метафори, порівняння. Автор неодноразово підкреслює надчасовість і велич слова, яке розуміє ширше, аніж мовну одиницю. Це творчість явлена в слові. Виконане дослідження є лише першою спробою вивчення мовотворчості Ф. Потушняка на засадах лінгвософії. Результати аналізу показали перспективність подальших лінгвософських студій в аспекті поглибленого вивчення поетичного доробку митця.

Abstract. The language of F. Potushniak’s poetic works is of scientific interest in terms of studying the idiom of the artist, comprehending the socio-cultural context of his work, and learning the peculiarities of the development of Ukrainian linguistic culture in the Transcarpathian region. The purpose of the article is to elucidate the peculiarities of Fedir Potushniak’s poetic language creation on the basis of linguosophy. This necessitated the characterisation of the artist's personality, analysis of the socio-cultural environment in which he was formed and worked; highlighting the key images of the writer's poetic language; studying the specifics of the verbal expression of the identified images on the basis of linguosophy. It has been found that F. Potushniak’s poetry is distinctly modern, imbued with Western European philosophical ideas, marked by the influence of symbolism, imagism, surrealism, neo-romanticism. In it, the unreal often replaces the real, and mysticism is combined with philosophy. The author shows great skill in creating illogical metaphors, using numerous symbols, subtle allusions, and specific syntax. The texts saturated with these linguistic means direct to a thoughtful reading, deep immersion in the content, require unravelling, deciphering. F. Potushniak understood creativity not only as the work of the spirit, but also as the impulses of the higher principle. In the poetic expression of this idea, the author refers to biblical images-symbols. F. Potushniak seeks to express the inner state of a creative personality in moments of inspiration as accurately as possible, to reproduce the movement of imagination and thought, the process of searching for a word. The artist conveys his feelings at the time of the greatest creative upsurge through the image of the spirit. One of the key images of the poet is the word. It receives numerous diverse interpretations in the texts of F. Potushniak through epithets, metaphors, and similes. The author repeatedly emphasises the timelessness and greatness of the word, which he understands more broadly than a linguistic unit. This is creativity manifested in the word. The present study is only the first attempt to study F. Potushniak’s language creativity on the basis of linguosophy. The results of the analysis have shown the prospects of further linguosophical studies in the aspect of in-depth study of the poetic works of the artist.