Тема становлення жінки в трилогії Ірини Вільде «Метелики на шпильках»

Abstract

Резюме. Українська жіноча література кінця ХІХ – початку ХХ століття бере свій початок від європейських літературних тенденцій середини ХІХ століття. Марко Вовчок, що стала українською Жорж Санд, у своїй збірці «Народні оповідання» вперше в історії вітчизняної літератури зробила оповідачкою жінку. Її антикріпосницька спрямованість творів була висвітлена через призму тяжкої жіночої долі, тож голос сильної, нескоренної жінки впевнено прозвучав у літературі доби реалізму. Західноєвропейські емансипантські ідеї вплинули на галицьку інтелігенцію. «Товариство Руських Женщин», створене у 1884 році Наталкою Кобринською, стало фундаментом для розвитку жіночого простору на українських землях. Молода письменниця у своєму оповіданні «Дух часу» розкрила конфлікт між поколіннями, відходом від старих традицій та проголошенням феміністичних ідей на користь освіти жінок. Найбільшим досягненням Наталі Кобринської стало видання альманаху «Перший вінок», де вона, спільно з Оленою Пчілкою, зібрала понад сорок творів, написаних українськими жінками. Цей альманах всебічно описав проблеми етнічної та гендерної нерівності наприкінці ХІХ століття. У цьому періодичному виданні була опублікована повість «Товаришки» Олени Пчілки. У ній вона поєднала тему виховання наддніпрянської інтелігенції та молодих незалежних жінок, що прагнуть реалізувати свої амбіції. На ці новаторські мотиви талановиту письменницю надихнули суспільні зміни у Західній Європі, проте національна свідомість Олени Пчілки вказує на те, що ці зміни треба реалізовувати не тільки там, за кордоном, але й тут, на рідній землі. Новоромантичні погляди Лесі Українки та Ольги Кобилянської творять початок української модерністської традиції. Обидві письменниці відстоюють у своїх творах ідеї емансипації жінок, права вибору, вільного кохання та протистояння моральному тиску. Ідею «Бути сама собі ціллю», проголошену Ольгою Кобилянською вона пронесла через усі свої феміністичні твори, нагадуючи, що жіночим щастям має бути свобода, а не поневолення у примусовому шлюбі. Жінки Лесі Українки також вільні у своїй любові, але жертовні, як і сама письменниця. Трагічні образи Міріам («Одержима») і Мавки («Лісова пісня») демонструють прагнення письменниці до неоромантичного ідеалізування високих почуттів. Зібравши досвід своїх попередниць, буковинка Ірина Вільде створює тонкі психологічні портрети жінок. Вона творить в особливому метафоричному просторі, новому для своєї доби. Перш, ніж її полонили соцреалістичні ідеї, вона встигла написати збірку новел «Химерне серце» та трилогію «Метелики на шпильках». У повоєнні часи також виходить її відомий роман «Сестри Річинські». Яскравим зразком модерної жіночої прози першої половини ХХ століття є трилогія Ірини Вільде «Метелики на шпильках». Модерністичний синкретизм стилів створює нову картину світу, розказавши історію очима чотирнадцятирічної Дарки Попович. Перша частина трилогії «Метелики на шпильках», на перший погляд, це звичайний твір про пригоди дівчини-підлітка на канікулах, але при детальному аналізі стає зрозуміло, що авторка вклала у повість цілу історію психологічного становлення головної героїні. У повісті висвітлені проблеми батьків і дітей, кохання, дружби, конфлікту поколінь. Дарка Попович – це непересічна особистість, що шукає своє місце в соціумі. Світ дорослих, який панує навколо неї, не сприймає її серйозно, але дівчина робить багато кроків, щоб прийти до своєї мети. Всього за період одних вакацій юна Дарка еволюціонує від пустощів та безглуздих образ до особистості, що знає собі ціну та вміє читати людей. Тонкий психологізм повісті Ірини Вільде робить його захоплюючим та актуальним навіть для сучасного читача. Друга частина трилогії «Б’є восьма» розповідає про навчання Дарки в гімназії в Чернівцях. Фокус у цій повісті зміщується на освітню та національну проблематику: навчання в гімназії в серці Буковини у складний міжвоєнний період, сповненого пригнічення українського народу. Саме з цими утисками по-юнацьки відчайдушно борються Дарка Попович, Наталка Оріховська, Орест Циганюк, Стефа Сидір та інші герої твору, що не бажають змиритися з румунським окупаційним режимом. Через описи Чернівців, гімназії та її вчителів Ірина Вільде реалістично демонструє ситуацію на Буковині 20-х років. У третій повісті «Повнолітні діти» події відбуваються через 8 років після того, як Дарка покинула гімназію. Погляди письменниці, які вона вкладає в уста своїх персонажів, свідчать про панування соцреалістичних засад на території румунізованої Буковини. Двадцятидвохрічна Дарка мислить критично, тепер вже по-студентськи, вважаючи студентський бунт проти системи найблагороднішим масовим явищем, яке притаманно її поколінню. Героїня Ірини Вільде оптимістично налаштована на перемогу справедливості та повернення українцям їх національної пам’яті, хоча й визнає, що не усі люди народжені бути героями. Таким чином, у новаторській трилогії «Метелики на шпильках» Ірина Вільде передає процес насамперед внутрішнього становлення дівчини, яка пізнає себе і світ навколо себе. Прикметно, що авторка звертається не тільки до соціальних, а й до психологічних тем (перша закоханість, розуміння власного тіла, усвідомлення свого призначення, пошук щастя тощо). Ці теми розкриваються через багатогранний і часом суперечливий образ головної героїні Дарки Попович.