Регіональні особливості користування часовими поясами в полікультурному середовищі Закарпаття

Abstract

Резюме. 1884 року на Міжнародній конференції з проблем меридіана, що відбулась у Вашингтоні, було ухвалено резолюцію про запровадження часових поясів, тобто частин поверхні земної кулі, на кожній із яких діє один стандартний час. Зараз часові пояси відраховують від всесвітнього координованого часу (UTC), точкою відліку для якого є нульовий меридіан (довгота 0°), що пролягає через Гринвіч, неподалік від Лондона. З часом, установленим у межах часового поясу відносно всесвітнього координованого часу (UTC) та «обрізаним» державними кордонами, не завжди збігається місцевий час. Саме тому, що державні та адміністративні межі не збігаються з часовими поясами, накресленими за географічним принципом, між централізовано визначеним офіційним часом та місцевим часом, що (краще) гармонізується під рух Сонця, можуть бути більші-менші відхилення. Більша частина території України, понад 90 %, належить до східноєвропейського часового поясу (EET), який має розбіжність із всесвітнім часом (UTC) + 2 години. Прикордонні території України на сході та заході виходять за межі EET, але на практиці на цих територіях живуть за тим самим часом EET (UTC+2). Проте на західному прикордонні, а саме на Закарпатті, природне відчуття часу (біологічний час) та звичка з минулого сформували альтернативний варіант використання часу. Мета роботи – розкрити, як у щоденному побуті люди користуються офіційним часом та неформальним місцевим часом, зокрема в громадських місцях та публічному просторі. Наукова новизна полягає в розкритті походження культурологічного феномену, який не трапляється ні в якому іншому місці Європи: чи він має етнічне походження, чи є регіональним явищем. Методологічну основу становлять принцип історизму, метод спостереження, анкетне опитування. У висновках акцентовано на тому, що альтернативна форма користування часом, до якої більшою чи меншою мірою вдаються представники всіх етносів, що проживають у краї, – це сформована історично культурна спадщина, яскравий елемент етнічної толерантності та мирного співіснування.

Abstract. In 1884, at the International Meridian Conference, held in Washington D.C., a resolution was adopted on the implementation of time zones, i.e., parts of the globe’s surface, each of which has one standard time. Time zones are now counted from Coordinated Universal Time (UTC), the reference point for which is the prime meridian (longitude 0 °) passing through Greenwich, near London. A local time does not always coincide with the time set within the time zone relative to Coordinated Universal Time (UTC) and trimmed by state borders. Due to the fact that state and administrative borders do not coincide with time zones drawn on a geographical basis, there may be greater or lesser offsets between the centrally determined official time and a local time, which is (better) harmonized with the movement of the Sun. Most of Ukraine’s territory, over 90 %, belongs to the Eastern European Time Zone (EET), which has a +2 hours divergence with the world time (UTC). Ukraine’s border areas to the east and west extend beyond the EET, but in practice these areas live at the same time as the EET (UTC + 2). However, on the western border, namely in Transcarpathia, the natural sense of time (biological time) and the habit of the past have formed an alternative use of time. The aim of the work is to reveal in what way people use official time and informal local time in everyday life, in particular in public places and spaces. The scientific novelty lies in revealing the question of whether this cultural phenomenon, which is not found anywhere else in Europe, has an ethnic origin or is a regional phenomenon. The methodological basis is the principles of historicism, the method of observation, and a questionnaire. The conclusions emphasize that the alternative form of time use, which is more or less resorted to by representatives of all ethnic groups living in the region, is the established historical and cultural heritage, a bright element of ethnic tolerance and peaceful coexistence.