Проблематика історично-пригодницьких романів В. Шкляра

Abstract

Зростання патріотичних мотивів у сучасному вітчизняному письменстві ніби й само собою зрозумілий у нинішніх обставинах, а все ж по-своєму феноменальний. «Адже почався він ще задовго до Революції гідності й війни на Донбасі, означившись десь наприкінці нульових років з появою книжок Марії Матіос, Оксани Забужко, Василя Шкляра, Володимира Лиса» [16]. Для українського читача В.Шкляр – постать відома й упізнавана, адже це ім’я асоціюють із патріотичною та пригодницькою літературою, що є найбільш популярною на масовому книжковому ринку. Василь Шкляр – один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників. Прикметно, що митець користується популярністю не тільки серед читачів, він не обділений також увагою сучасних оглядачів літературного процесу, критиків і літературознавців. На сьогодні маємо численні відгуки й публікації, в яких розкриваються різні аспекти його прози. «Посилена увага до письменницької постаті В. Шкляра пояснюється тим фактом, що він дуже вдало експериментує актуальні теми української самоідентичності, відновлення історичної справедливості та інтерпретації маловідомих історико-культурних подій для майбутніх поколінь українців» [20]. Як слушно зауважив дослідник Я. Голобородько, «Василь Шкляр наділений властивістю, що виграшно і багатогранно виділяє його серед інших представників нинішнього літературного процесу. Щобільше, ця властивість забезпечила б йому помітну присутність у будь-якому культурно-історичному періоді й естетичному часі. Адже він уміє бути щоразу іншим – неочікуваним і несподіваним — та прагне уникати самоповторів і самодублювання. Він не може задовольнитися опанованими художніми територіями й через це потребує все нових наративних моделей і подієвих просторів» [7, с. 57]. Літературознавець Ярослав Поліщук, який уважно стежить за здобутками письменника, спостеріг, що один із кращих романів митця – «Чорний Ворон», який став одним із знакових творів нашого часу, прикметний не тільки тим, що мав рекордні тиражі й здобув масову популярність. У романі було чітко окреслено основну вісь ментального й політичного протистояння нашого двадцятого століття – конфлікт з російською цивілізацією, що загрожувала не тільки розвитку, а й самому існуванню українського світу. Сьогодні Василь Шкляр – один із найбільш впливових письменників [16]. Від себе додамо, що неминучий конфлікт із російською псевдоцивілізацією тепер, коли Росія 5 напала на Україну, очевидний для всіх і трактується як боротьба добра зі злом, свободи з тиранією. Подібне трактування маємо і в історично-пригодницькій прозі В.Шкляра. «Чорний ворон. Залишенець» (до 2019 року друкувався під назвами «Залишенець», «Чорний ворон», та «Чорний ворон. Залишенець») – історичний роман, вперше виданий у 2009 році. Роман відтворює одну з героїчних і водночас трагічних сторінок українського минулого – боротьбу українських повстанців проти радянської влади у 1920-х роках. В його основу покладено історичні документи, зокрема, з розсекречених сьогодні архівів КДБ [34]. Про відповідальність, з якою Василь Шкляр поставився до написання твору свідчить час, протягом якого він над ним працював, а це майже тринадцять років. Критика одностайно вказує на новаторство прози митця. Письменник намагається бути новатором на традиційних підвалинах, тобто у сучасному белетристичному просторі епік еволюціонує у межах так званого «неотрадиціоналізму». Щоправда точаться дискусії стосовно того, наскільки романи В.Шкляра можна вважати психологічною та інтелектуальною. Зокрема, Р. Харчук у рецензії на роман «Чорний Ворон» декларує стиль цього твору як «героїчну анархію», детермінуючи одну його важливу хибу – брак психологізму [29]. На думку В. Разживіна, сучасні українські письменники (зокрема і В. Шкляр), котрі апробовують історичну тематику у власній творчості, «випередили фахівців і першими усвідомили той банальний факт, що якоїсь сакральної прихованої «історичної правди», здатної задовольнити всіх українців, насправді не існує. Непрості події сьогодення підштовхнули їх до розуміння простої істини: наш народ із цього погляду суттєво не відрізняється від інших, тому згодиться на таку історичну правду, яку для нього вибудують вітчизняні письменники та історики і яка буде сприяти його самоусвідомленню» [22]. Для В. Шкляра історичною правдою для народу є та, котра відновить потужний націєвмісний струмінь. Ганна Кривопишина називає Шкляра майстром сюжетної будови. Літературознавиця наголошує на особливостях сюжету «Ключа» та «Елементала»: «Сюжети обох романів відзначаються напруженістю й гостротою, але міра напруженості й гостроти, принаймні за «зовнішнім», подієвим сюжетом, не однакова» [15]. Гострота та напруженість сюжету – одна з найхарактерніших рис романістики Шкляра. Цю напруженість він вводить чи не у кожен епізод своїх романів, аби спіймати читача на гачок. Колега В.Шкляра по письменницькому фаху Т. Федюк, запевняє, що: «Василь Шкляр – один із небагатьох теперішніх прозаїків, який вміє писати прозу, знає її закони, є майстром побудови сюжету» [26]. 6 Наукові дискусії навколо романної творчості В. Шкляра здебільшого торкаються ідейно-стильових та жанрових аспектів детективно-містичних романів «Ключ», «Елементал», «Кров кажана», «Чорний Ворон». Серед досліджень є публікації, на які варто звернути увагу. Це дослідження Г.Насмінчук, присвячене аналізу художнього бачення В.Шкляра та засобів творення художнього світу у романі-бестселері «Маруся» [12]. Варта уваги розвідка А. Галича, предметом вивчення якого стала поліфонічність портретування образу головної героїні твору у дискурсі вивчення біографічного роману [4]. Про кореляцію біографії та квазі-біографії у романі «Маруся» йдеться у статті цього самого літературознавця, де він вказує на наявність у романі двох сюжетних ліній – документальної та художньої, пов’язуючи їх із реальними історичними фактами та художнім вимислом [5]. А ось роман «Троща», що належить до найвідоміших творів письменника і присвячений темі УПА, оповідає про перемогу людини над обставинами і над собою, про часи боротьби за самостійну Україну, про зраду і підлість, отримав наразі менше відгуків у критиці. Натомість, на нашу думку, це знаковий твір про неймовірну силу і завзятість нашого народу, про тих, хто боровся за нашу незалежність, не боячись таборів, каторжної праці, презирства і брехні, яка звалилася на їхні голови. Сам автор каже, що книга написана для того, аби показати світові, що українці не змирилися з режимом, і продовжують боротьбу, як і раніше. Роман «Троща» – це книга, яка надихає нашу молодь на боротьбу за свою країну, а кожна її сторінка спонукає до думки про те, що жертви заради того, щоб постала вільна Українська держава, не були марними. Прикро, що сьогодні ситуація повторюється і доводиться знову брати до рук зброю, щоби відвоювати право нашої держави на існування. Роман «Троща» став, безперечно, знаковим у переліку творів на тему боротьби українців під час та після Другої світової війни. «Сильнішого твору про Українську повстанську армію в Україні та й поза її межами не існує. «Троща», безумовно, творча удача Василя Шкляра», – так реагував на роман прозаїк, колега Василя Шкляра Михайло Андрусяк [10]. За словами самого автора, «Троща» написана для того, аби показати світові, що українці не змирилися з радянським режимом, і продовжують боротьбу, як і раніше [29]. Високу оцінку дав роману ще один успішний автор сучасності Андрій Кокотюха: «Василь Шкляр задав планку, яка непосильна для когось іншого. Це – література про те, як українці дають здачі, а не підставляють другу щоку. Шкляр – перший, хто показав українців борцями та переможцями, а не такими, що постійно потерпають від утисків...» [10]. Дійсно, ми потребуємо не тільки образи страждальців, а й героїв, здатних до перемог. 7 Однак загалом попри численні оцінки та відгуки на прозу В.Шкляра, проблематика його історично-пригодницьких романів не була предметом спеціального окремого та системного вивчення. Саме тому вважаємо тему нашої бакалаврської роботи актуальною. Отже, метою нашої бакалаврської роботи є дослідити проблематику історично пригодницьких романів Василя Шкляра. Для досягнення мети необхідно реалізувати такі завдання: 1) Проаналізувати жанрове та тематичне різноманіття прози письменника; 2) Дати загальну характеристику твору «Чорний Ворон», проаналізувати образ головного героя, який виступає символом патріотизму, вірності батьківщини та не сприймає зради. 3) Простежити, як розкривається тема УПА в романі «Троща». Об’єктами дослідження є романи «Чорний Ворон» та «Троща» В.Шкляра, предметом вивчення – проблематика та образна система названих романів. Методи дослідження – естетичний (літературні твори розглянуто з погляду їх художньої вартості), культурно-історичний (твори прозаїка, а також його діяльність розглядається в суспільно-історичному контексті доби), типологічний (з`ясування типологічних паралелей між творами В Шкляра та іншими представниками сучасного письменства), біографічний (відображення подій і фактів із життя митця у його творчості).