Az őskeresztyén egyház identitásmotívumai a Szentírásban

Abstract

Egy magyar népmese szerint, az egyik király eltévedt egy hatalmas erdőben. Nem volt a helyén, király volt királyság nélkül, s így nem tudta betölteni a saját küldetését és feladatát. A király nagyon haza akart menni. Az erdőben találkozott sok mesebeli alakkal, akiktől a király segítséget remélt. Voltak ugyan jó szándékú alakok, akik nem értették, hogy miért akar a király kimenni ebből az erdőből, amikor itt sok ennivaló van; voltak cselszövők, akik szándékosan vezették félre a királyt; volt olyan, aki tudott egy kivezető utat, csak a király azon képtelen volt járni. A király rengeteget kereste a helyes utat, s sokszor találta magát ugyanazon a helyen. Végül a király, amikor már rengeteg mindent kipróbált és megismert, ezért az erdőben is királyként tudott dönteni, egy jó utat és segítőt választva, kikerült az erdőből. A közép-kelet-európai református egyházak helyzete nagyon hasonlít a mesebeli király állapotához: • nincs a saját helyén (Hol van a helyem?) • találkozik sok jó és sok rossz segítővel (Ki a jó és ki a rossz segítő?) • sokszor gondolta, hogy rátalált a helyes útra és amikor azon kezdett el haladni, kiderült, hogy nem visz előre, csak ugyanoda kerül vissza (Melyik a helyes út?) • reménytelenné és bizonytalanná válik, mely nagyon veszélyes egy ilyen helyzetben (Mit is csináljak most?) A továbbiakban egy rövid útikalauzt szeretnék adni a helyét kereső református egyházamnak, a Szentírás tanítása szerint, az Ősegyház tapasztalataiból.

Резюме. В одній угорській народній казці йдеться про короля, що заблукав у великому лісі. Він опинився не на своєму місці, став королем без королівства, тож не зміг виконувати своє призначення та обов’язки. Король дуже хотів повернутися додому. Він сподівався на допомогу різних казкових істот, з якими зустрічався у лісі. Серед них були доброзичливі, які не змогли зрозуміти, чому король бажає вийти з лісу, коли тут достатньо їжі; зустрічалися також підступні, які навмисно обманювали короля і скеровували його на манівці; зустрів король і таку істоту, яку підказала шлях із лісу, але тією дорогою король не зміг пройти. Шукаючи вихід з лісу, король часто повертався на те саме місце. Зрештою, король, випробувавши і пізнавши багато чого, зміг і в лісі діяти як справжній король: приймати рішення, вибрати правильну дорогу та справжнього радника і нарешті вибратися з лісу. Становище реформатських церков у Центрально-Східній Європі дуже нагадує ситуацію з королем зі згаданої казки. • Вони перебувають не на своєму місці (Де моє місце?) • Зустрічаються з добрими та підступними радниками (Хто є добрим, а хто недобрим помічником?) • Багато разів здавалося, що знайдено правильну дорогу, але під час руху нею виявлялося, що вона веде не вперед, а назад (Яка дорога дійсно правильна?) • Вони потрапляють у стан безнадії та невпевненості, що дуже небезпечно у такій ситуації (Що треба тепер робити?) У публікації, спираючись на Святе Письмо та використовуючи досвід ранньохристиянської церкви, бажаємо подати короткий путівник для нашої реформаторської церкви, яка шукає свій шлях.