A palóc nyelvjárási beszélőközösség diftongushasználatának izoglosszája térben és időben

Abstract

Az utóbbi években végzett palóckutatásaim során fény derült arra, hogy a palóc nyelvjárási régióban a korábbi nyelv(járás)történeti korszakokban tágabb területen használtak diftongusokat, mint a későbbi korokban. Élőnyelvi gyűjtéseken alapuló adatok bizonyítják, hogy a régió bizonyos területein, egyes nyelvjáráscsoportokban és helyi nyelvjárásokban még a XIX. században is adatoltak diftongusejtést, a XX. század végén és ma azonban a palóc nyelvjárási beszélőközösséghez tartozók nagy része nem ejt diftongusokat. Különösen érzékelhető ez a divergáló nyelvi mozgás a trianoni határ két oldalán. Tanulmányomban a diftongushasználat és -eltűnés időbeli és térbeli határait igyekszem megrajzolni. A vizsgálat alapjául szolgáló korpusz segítségével a középkori kódexek korától, azaz az ómagyar kortól a középmagyar és az újmagyar kori szövegeken át napjainkig, az újabb magyar korig igyekszem bemutatni a nyelvhasználati változást. Elemzésem az alábbi írásbeli és szóbeli adatokat veszi számba: a palóc területről származó Legéndy Katótól maradt középkori nyelvemlék, a Gömöry-kódex, a XVIII. századi első olyan megjegyzés, amely a palóc nyelvjárásra vonatkozik, XIX. századi palócleírások: köztük Szeder Fábián palócdolgozatai, melyek elsők a palócleírások sorában, valamint Hollók Imre gömöri, Szabó István Karancs-völgyi gyűjtései, Reguly Antalnak a palócok körében végzett gyűjtőútja során tett feljegyzései, Pap Gyulának a Salgó-vidéki népköltemény-gyűjtése elé írt bevezetője a nyelvjárásról, Pintér Sándornak a nyugati középpalóc területen végzett gyűjtései, a Mátra környékén élő palócok köréből lejegyzett népdalok, rigmusok szövegei Istvánffy Gyula közlésében, illetve a XX. század közepén gyűjtött adatokat tartalmazó magyar nyelvjárások atlasza, a Horvátországi (szlavóniai) nyelvjárási atlasz palóc nyelvjárásszigeteinek adatai, Medvesalja magyar nyelvjárási atlasza és a XX−XXI. századi élőnyelvi gyűjtések, köztük saját gyűjtéseim. Ezen adatok alapján igyekszem bemutatni a palóc nyelvjárási területeken a diftongusok terjedésének izoglosszáját, terjedési határát térben és időben.

Резюме. Проведені нами протягом останніх років дослідження палоцького діалекту виявили, що в регіоні поширення цих говорів у попередні епохи дифтонг використовувався на більшій території, ніж у пізніші періоди. Дані, що базуються на збиранні явищ живої мови, підтверджують, що на певних територіях регіону в певних місцевих говорах і говірках ще в ХІХ столітті фіксувалися дифтонги, натомість наприкінці ХХ століття та сьогодні серед мовців палоцького діалекту більшість не вимовляє дифтонгів. Особливо помітним є цей дивергентний мовний рух по обидва боки тріанонського кордону. У публікації зроблено спробу окреслити часові та просторові межі використання та зникнення дифтонга. З допомогою корпусу, що послужив основою аналізу, простежено зміни у мововживанні від давньої доби до Середньовіччя та Нового часу, а також від Нового часу до наших днів. У статті використано такі письмові та усні дані: середньовічна писемна пам’ятка Като Легенді (Legéndy Kató), Кодекс Гоморі (Gömöry-kódex), який вперше зафіксував полоцький діалект; також використано описи палоцького діалекту XVIII−XIX століть (серед них праці Фабіана Седера, які стали першим науковим вивченням діалекту, а також дослідження Імре Голлока, Іштван-Коронча Сабова, замітки Антала Регулі, зроблені ним під час збору діалектологічного матеріалу серед паловців, передмова до фольклористичної збірки Дюли Папа, в якій окрему увагу присвячено і діалектам, діалектологічні матеріали, зібрані Шандором Пінтером на західно-центральних територіях паловців, народні пісні, зібрані в середовищі половців, які проживають у Матрі та околицях, тексти, зібрані Дюлою Іштванфі), атлас угорських говорів на основі даних, зібраних у середині XX століття, дані палоцького діалекту в атласі говорів Хорватії, атлас угорських говорів Медвешома і зібрані матеріали живої мови XX−XXI століть, серед них і наші власні матеріали. На основі цих даних зроблено спробу ізоглосу поширення дифтонгів у полоцькому діалекті як просторово, так і хронологічно.

Abstract. In recent years I have done researches in the Palóc dialect area. In this region the diphthongs were used by the speakers of a larger area in earlier eras of Hungarian language history. In some dialect groups and local dialects of this region even in the 19th century also reported diphthong pronunciation. At the end of the 20th century and now most of the Palóc speakers do not pronounce diphthongs, this data is demonstrated in language tests. It can be detected divergent linguistic movements. We can perceive those different phenomena on both sides of the Trianon border in the earlier Nógrád county (the borderline between Hungary and Slovakia is here at the present). The geographical boundary line marking the area in which a distinctive linguistic feature commonly occurs. The isogloss means a geographical dialect continuum. In my study, I try to draw the temporal and spatial boundaries of diphthong use and disappearance. Sometimes these differences will be larger, sometimes smaller, but they will be cumulative. My corpus shows linguistic changes from the Middle Age to the present. My analysis was done by the following written and oral data: 1. The Code of Gömöry from the 16th century –the nun who copied it (her name: soror Katherina, Legéndy Kató), comes from the Palóc dialect region from the village Legénd. My resources contain the descriptions of the speech and customs of the Palóc speakers from the 18th and the 19th century (Matthias Bel 1735, from the northern Palóc region; Fábián Szeder 1819, the first and the following researches in the area along the river Ipoly; Imre Hollók 1836, from the region of Gömör; István Szabó 1837, in the valley of Karancs; Antal Reguly 1857, notes on her tripin the land of Palóc ethnicity; Gyula Pap 1865, from the region of Salgó; Sándor Pintér 1880, her collections in the western central region of the Palóc; Gyula Istvánffy 1890–1900, her collection of the folk poetries in the area of Mátra); 3. Atlas of the Hungarian Dialects from the middle of the 20th century; 4. the data from the atlases of dialect islands from Slavonien (at the present: Croatia); 5. Dialect Atlas of Medvesalja; 6. and language databases from the 20th and 21th century, my own research from a village Karancslapujtő in the Palóc area. Based on the data, I try to present the isogloss of the spread of diphthongs in space and time in the Palóc dialect area groups.