A határ mint divergáló tényező az al-dunai székely települések nyelvét illetően

Abstract

1883-ban Dél-Bánát az Osztrák-Magyar Monarchián belül a történelmi Magyarországhoz tartozott. Ekkor telepítettek ide több mint 3000 bukovinai székelyt, és az Al-Duna mellett létrehozták Székelykeve, Sándoregyháza és Hertelendyfalva nevű településeiket. (A bukovinai székelyek ősei a madéfalvi vérengzés után Moldvába menekült székelyek voltak, majd a 18. század végétől a bukovinai Istensegíts, Fogadjisten, Hadikfalva, Józseffalva és András-falva nevű falvakban éltek.) Magyarország déli területei az 1918. december 1-jén kikiáltott Szerb-Horvát-Szlovén Királysághoz kerültek. A trianoni békeszerződés aláírása után az al-dunai székelyek egy új állam polgárai lettek. Majd újabb történelmi eseményeket követően a terület (2006-tól) a Szerbiai Köztársasághoz tartozik. A székelyek mellé Sándoregyházára (Ivanovo) németek és bolgárok, Székelykevére (Skorenovac) több település magyarjai, németek és bolgárok, Hertelendyfalvára (Vojlovica, ma Pančevo város része) németek és szlovákok is kerültek. A németeket a második világháború után kitelepítették. Az 1960-as évektől kezdve mindhárom településre jellemző volt, hogy a lakosok egy része elhagyta az országot, (főleg Nyugat-Európába, de például Ausztráliába is költöztek), emellett a környékbeli nagyobb városok is munka- és lakóhelyet kínáltak. A dolgozat elsősorban az al-dunai településeken élő székely eredetű lakosság nyelvére vonatkozó adatokkal foglalkozik. A vizsgálat kiindulási pontja, hogy a csoport a trianoni békeszerződés következtében kialakult elkülönülése milyen nyelvi változásokat eredményezett. Hertelendyfalván Penavin Olga és munkatársai már az 1950-es években elkezdték a nyelvjárási adatok gyűjtését, majd a másik két településen végzett kutatásaikról is több beszámoló született. Az 1970-es és 80-as években közzétett írásokból a magyar köznyelvi hatás mellett az államnyelv befolyásáról is tudunk. Az Al-Dunánál beszélt bukovinai gyökerű magyar nyelvet összehasonlíthatjuk a többi bukovinai eredetű csoport nyelvével is. Tehát a trianoni határról mint divergáló tényezőről a Magyarországra és a Romániába települt bukovinai székelyek nyelvével összefüggésben is beszélhetünk. Napjainkban a kisebbségben élő magyarok nyelvét elsősorban az adott államnyelv befolyásolja, így a Romániában és Szerbiában élő magyarokét is. A dolgozatban a fent említett három al-dunai településre vonatkozó nyelvi adatokat vizsgálom, amelyek az államnyelv hatásáról tanúskodnak, és különbséget jelentenek a többi csoport nyelvéhez képest.

Резюме. У 1883 році Південний Банат у межах Австро-Угорської монархії входив до складу історичної Угорщини. Саме тоді сюди було переселено понад 3000 буковинських сейкеїв, а на Нижньому Дунаї були засновані поселення Скореновац (Székelykeve), Іваново (Sándoregyháza) та Войловица (Hertelendyfalv). Предки буковинський сейкеїв втекли до Молдови після різанини в Мадейфалві, а наприкінці ХVІІІ століття проживали в кількох селах Буковини –Istensegíts, Fogadjisten, Hadikfalva, Józseffalva та Andrásfalva. 1 грудня 1918 південні території Угорщини перейшли до новоствореного Королівства сербів, хорватів і словенців. Після підписання Тріанонського мирного договору сейкеї з Нижнього Дунаю стали громадянами нової держави. У ХХІ столітті після низки історичних подій ця територія (з 2006 року) ввійшла до складу Республіки Сербія. Поряд із сейкеями в Іваново (Sándoregyháza) потрапили німці та болгари, а в Скореновац (Székelykevec) – угорці, німці та болгари, у Войловицу (Hertelendyfalva, сьогодні це район міста Панчево) – німці та словаки. Німців після Другої світової війни виселили. Починаючи з 1960-х років, у всіх трьох населених пунктах спостерігалася тенденція виїзду частини населення (переважно в Західну Європу, але були приклади переїзду й до Австралії). Крім цього, привабливими з точки зору роботи були й навколишні великі міста. У публікації зроблено спробу дослідження даних, пов’язаних із мовою корінного сейкейського населення в поселеннях Нижнього Дунаю. Вихідною точкою дослідження було з’ясувати, до яких мовних змін призвело відокремлення внаслідок Тріанонського мирного договору. У Войловиці Ольга Пенавін з колегами вже у 1950-х роках розпочали збір діалектологічного матеріалу, згодом подібні дослідження відбувалися і в інших двох селах. Із публікацій 1970-х та 1980-х років дізнаємося про вплив, крім угорської, також державної мови. У статті проведено порівняння угорської мови із буковинським корінням, якою говорять на Нижньому Дунаї, із іншими мовами буковинського походження. Таким чином, зроблено висновок, що тріанонський кордон став фактором розбіжностей/розходжень у мові буковинських сейкеїв, що оселилися в Угорщині та Румунії. У наш час на мову угорців, що проживають у меншості, найбільший вплив має державна мова, зокрема, і на мову угорців, які мешкають в Румунії та Сербії. У статті проаналізовано мовні дані згаданих вище трьох населених пунктів на Нижньому Дунаї. Ці дані свідчать про вплив державної мови і засвідчують відмінності у порівнянні з мовами інших груп.

Abstract. In 1883 South Banat belonged in the Austro-Hungarian Empire, within this it belonged in the historical Hungary. In that year more than 3000 Székelys of Bukovina were settled there, then Székelykeve, Sándoregyháza and Hertelendyfalva settlements came into being by the Lower Danube. (Ancestors of Székelys of Bukovina were those refugees who escaped into Moldva after the hecatomb of Madéfalva, then they went to Bukovina and lived there in 5 villages: Istensegíts, Fogadjisten, Hadikfalva, Józseffalva, Andrásfalva.) In 1918 the Kingdom of Serbs, Croats and Slovenes was formed from the territories of the former Austro-Hungarian Empire, and after the Treaty of Trianon Székelys of the Lower Danube became the citizens of a new state. Past other historical events these days this territory belongs to Republic of Serbia. Originally in Sándoregyháza (Ivanovo) besides the Székelys also Germans and Bulgarians lived, in Székelykeve (Skorenovac) Székelys, other Hungarians from several settlements, Germans and Bulgarians, and in Hertelendyfalva (Vojlovica, today it is part of Pančevo city) Székelys, Germans and Slovakians lived. However, after the Second World War these Germans were relocated. Starting from the 1960s some residents of these settlements left the country (they moved mainly to Western Europe, but Australia too), moreover also the vicinal cities offered workplaces and a new home for them. This paper deals with the data related to the language of Székelys of these settlements by Lower Danube. First base of this examination is the separation after Treaty of Trianon, it has caused several language changes. In Hertelendyfalva Olga Penavin and her team mates started to collect dialectal and other linguistic data already in the 1950s, then they published some papers about the other two settlements too. From their papers of the 1970s and 1980s we know not only about the influence of the more prestigious version of Hungarian, but also the influence of the state language. We can set this Hungarian language originated from Bukovina against the language of the other Székely groups. So we can speak about the frontier as a diverging factor in connection with the language of their groups of Romania and of Hungary too. In these days language of Hungarians living in minority is primarily influenced by the given state language, so the language of Hungarians of Romania and Serbia too. In this paper I examine the linguistic data referring to the three settlements of Lower Danube. These data present the influence of the state language and differ from the language of other groups of Székelys of Bukovina.