Nyelvi erőforrások osztálytermi helyzetekben

Abstract

A tanulmányban, egy összehasonlító megközelítés által, azt próbáljuk megvizsgálni, hogy milyen nyelvhasználati szokások térképezhetők fel a magyar tannyelvű iskolák másodnyelvű osztálytermi beszédhelyzeteiben. Ezúttal nem idegen nyelvi (vagy tágabb környezeti nyelv) osztálytermi beszédhelyzetekre összpontosítottunk, bár a szakirodalom számos erre vonatkozó kutatással szolgál. Ebben az írásban az államnyelv/ hivatalos nyelv és anyanyelv viszonyát tartottuk szem előtt, a nyelvi erőforrások működtetését követve. Adatainkat az alábbi két kérdés mentén rendszereztük, nevezetesen 1. hogy milyen viszonyulások mutathatók ki az L2 nyelvórákon az első nyelvre vonatkozóan, 2. abban az esetben hogyha megjelenik az első nyelv is, ez milyen szerepet játszik, milyen célokat szolgál, esetleg milyen üzenetet hordoz. Az elemzésben három ország oktatási rendszerében szerzett tapasztalatainkat összegeztük, szlovéniai, szlovákiai és romániai magyar tannyelvű iskolákban összegyűjtött adatokra alapozva. Az osztálytermi megfigyelés és a strukturált beszélgetések képezték munkánk alapját. A dolgozat négy részből áll: az elméleti alapvetést a kutatás ismertetése és az adatok értelmezése követi, majd a következtetések zárják. A bemutatott osztálytermi beszédhelyzetekből látható, hogy a különböző nyelvoktatási paradigmák, sajátos osztálytermi nyelvhasználatot és forgatókönyveket eredményeznek. Míg az szlovéniai esetekben az L1 és L2 komplementer és párhuzamos használatára láthattunk osztálytermi helyzetképeket, a szlovákiai és romániai példák inkább az L2 gyakorlására, a kommunikáció célnyelven tartására irányuló törekvést példázzák. Azokban az esetekben amikor mégis az anyanyelvhasználat előfordult, elsősorban jelentéskompenzáló szerepet töltött be. A tanulmány rávilágít arra, hogy a differenciált tanterv (esetünkben a bevezetésre kerülő nem-anyanyelvi tanterv Romániában), mely lényegében az idegen nyelvi tanítási stratégiák kisebbségközpontú adaptált változatát jelenti, egyben a „társadalmi igazságosság” osztálytermi értékeinek is hordozója, hiszen a „másik” nyelvre is értékként tekint. Ugyanakkor az elemzett osztálytermi helyzetek rámutatnak a tudatos nyelvi magatartás nevelési kihívásaira is, nevezetesen a nyelvi kopás, valamint az egynyelvű inercia jelenségeire.

Резюме. У публікації, з використанням порівняльної методики, зроблено спробу простежити, які традиції мововживання можна окреслити в розмовних ситуаціях у класах шкіл з навчанням угорською мовою на уроках при вивченні другої мови. Таким чином, ми акцентуємо не на розмовних ситуаціях у класах при вивченні іноземної мови (або у ширшому розумінні мови оточення), хоча в науковій літературі цьому питанню присвячено чимало досліджень. У нашій статті ми зосереджуємо відносини між державною мовою/офіційною мовою та рідною мовою, простежуючи застосування мовних ресурсів. Дані ми систематизували, виходячи з двох питань: 1. Яке ставлення можна простежити на уроках мови L2 стосовно першої мови; 2. У випадку, якщо проявляється і перша мова, тоді яку роль вона відіграє, які цілі виконує, які меседжі, можливо, доносить. У нашому дослідженні узагальнено наш досвід вивчення освітніх систем трьох держав. Таким чином, ми спирались на дані, зібрані у школах з навчанням угорською мовою у Словенії, Словаччині та Румунії. Основою дослідження служать спостереження у класах та структуровані інтерв’ю. Публікація складається з чотирьох частин: спочатку розглянуто теоретичну базу, далі йде презентація дослідження і аналіз отриманих результатів, а на завершення подаються висновки. Із розглянутих розмовних ситуацій у класі можна зробити висновок, що різні парадигми викладання мови призводять до своєрідного мововживання у класах та своєрідних сценаріїв. Якщо у випадку Словенії у класах ми бачимо переважно ситуації з комплементарним та паралельним вживанням мов L1 та L2, то словацькі і румунські приклади свідчать про прагнення застосовувати мову L2, прагнення до комунікації цільовою мовою. А в тих випадках, коли траплялося використання рідної мови, вони відігравали насамперед роль компенсації значення. Дослідження розкриває, що диференційовані навчальні програми (у нашому випадку навчальна програма для не рідної мови, яка запроваджується в Румунії), які за своєю суттю є адаптованими для меншин стратегіями вивчення іноземної мови, виступають водночас носіями класних цінностей «суспільної справедливості», адже «другу» мову також розглядають як цінність, скарб. Водночас проаналізовані ситуації в класах вказують і на виклики у вихованні мовної поведінки, зокрема на явища мовного «зношення» та мовної інерції.

Abstract. This time we have focused on classroom speech situations in a language other than a foreign language (or a broader environmental language), although the literature provides a plethora of research on this topic. In this paper, we have focused on the relationship between the state language/official language and the mother tongue, with special attention to the accessed linguistic resources. We have tried to organise our data along the following two questions: (1) What kind of relations can be observed in second language classrooms with respect to the first language? (2) In cases where the first language appears, what role does it play, what purposes does it serve, and what message does it possibly carry? In this analysis, we summarise our experience in the education systems of three countries, based on data collected in Hungarian-medium schools in Slovenia, Slovakia and Romania. Classroom observation and structured interviews formed the basis of our work. The paper is divided into four parts: a theoretical introduction is followed by a description of the research and an interpretation of the data and conclusions. From the classroom speaking situations presented, it can be seen that different language teaching paradigms result in specific classroom language use and scenarios. While in the Slovenian cases we have seen classroom situations of complementary and parallel use of L1 and L2, the Slovak and Romanian examples are more representative of the practice of L2 and the effort to keep communication in the target language. In the cases where mother tongue use did occur, it was mainly in a meaning-compensating role. The study highlights that differentiated curricula (in our case, the non-native curriculum being introduced in Romania), which is essentially a minority-centred adaptation of foreign language teaching strategies, also carries the classroom values of 'social justice', since it also sees the 'other' language as a value. At the same time, the classroom situations analysed also point to the educational challenges of awareness language behaviour, namely the phenomena of language attrition and monolingual inertia or comfort.