A magyar megszólítások és köszönési formák tanítása (nem csak) finneknek

Abstract

A megfelelő megszólítási és köszönési formák kiválasztása az anyanyelvi beszélők számára sem egyszerű, különösen az utóbbi 30 évben történt élőnyelvi változások következményeképpen. A sikeres kommunikáció megvalósulásának érdekében a tegezés, magázás, önözés és a nominális formák (többek között a kereszt- és becenevek, pozícióra utaló megszólítások, foglalkozásnevek, kedveskedő formák) megismertetése és elsajátíttatása fontos helyet foglal el a magyar mint idegen nyelv tanításában. A megszólítások eszköztárának és használati szabályainak elsajátítása a hallgatók pragmatikai kompetenciáját fejleszti. A megszólításokat érintő, viszonylag gyorsnak mondható változásokkal a nyelvkönyveknek sem könnyű lépést tartaniuk, ezért általában a tanáron múlik, mennyire igyekszik átadni az élőnyelvi változásokat, illetve legalább fogódzókat nyújtani hozzájuk. A megszólítások tanítására különösen nagy hangsúlyt kell fektetni a skandináv kultúrkörhöz tartozó finn anyanyelvűek tanításában. A magázás ugyan létezik a finn nyelvben, de meglehetősen ritkán használják, olyannyira, hogy a fiatalabb generációk számára nehézségeket okozhat a gyakorlatban. A finn nyelvben, ahogyan azt több kutatás is bizonyítja, a kereszt- és becenevek, illetve a kedveskedő elnevezések használata viszonylag ritka, és annak egészen más szabályai vannak, mint a magyarban. A (hivatali) ranggal járó megszólítások esetében kiemelten nehéz a tanár dolga: a finnben ezeket meglehetősen ritkán használják, sőt nemegyszer gúnyos, csúfolódó árnyalatot kaphatnak. Ezért külön figyelmet kell szentelni a tanárok és a(z egyetemi) hivatali bürokráciában dolgozók megszólítására, hiszen a hallgatók egy része Magyarországon folytatja nyelvi tanulmányait. Bár a köszönések nem szerves részei a megszólításoknak, a tegezés–magázás témakörét indikálhatják, illetve bizonyos hivatalos megszólítások – különösen írásbeli formában és ismeretlen személy megszólításakor (pl. Tisztelt Elnök Asszony!) –általában magázással járnak. Nyelvtanárként azt sem lehet eleget hangsúlyozni, hogy a magyar köszönések egy része – konkrét, tegezésre vagy magázásra utaló formai elem nélkül is –informális, tegezést indikáló (pl. a szia, szervusz), másik része pedig formális (pl. Jó napot kívánok!, Viszontlátásra!), így szinte mindig nemtegező formákkal jár együtt. A formális köszönések megtanítására külön hangsúlyt kellene fordítani azoknál a diákoknál, akiknek anyanyelvében ritkábban használnak ilyeneket. Tanulmányunkban az élőnyelvi kutatások alapján leszűrt következtetések figyelembevételével gyakorlati példákat, ötleteket mutatunk be a megszólítások fontos jellemzőinek MID tanításához – részben a korábban megjelent nyelvkönyvekre, részben saját anyagainkra építve. A hagyományos módszerek (fordítási, tolmácsolási feladatok) mellett modern, sokszor játékos feladatokat fejlesztettünk ki sokéves nyelvtanári pályánk során. Példáink inspirálhatják a nem finn anyanyelvűeknek tanító MID tanárokat is – tanítványaik nyelvi hátterének figyelembe vételével – saját anyagok összeállítására.

Резюме. Вибір відповідних форм звертання і вітання є непростим завданням навіть для користувачів рідної мови, особливо внаслідок швидких змін живої мови протягом останніх 30 років. З метою реалізації успішної комунікації знайомство та засвоєння звертань на «ти» і на «Ви», номінальних форм (зокрема власних імен, прізвиськ, назв занять і професій, зменшувально-пестливих слів тощо) займає важливу роль у вивченні угорської мови як іноземної. Засвоєння лексичного багатства звертань і правил їх використання розвиває прагматичні компетенції студентів. Зважаючи на швидкі зміни форм звертання, підручники мови не встигають за всіма новаціями, тому саме від викладача залежить, наскільки він старається познайомити зі змінами в живій мові або ж принаймні дати певні орієнтири. Особливий акцент на вивченні форм звертань необхідно приділяти при роботі з фінами, які належать до скандинавської культури. Зокрема, у фінській мові є форми звертання на «Ви», але вони користуються ними дуже рідко, настільки, що для молодшої генерації це викликає труднощі на практиці. Як засвідчують дослідження, у фінській мові рідко вживаються власне імена, прізвиська, зменшувально-пестливі форми, а правила їх використання кардинально відрізняються від тих, які є в угорській мові. Справжнім викликом для викладача є також знайомство з офіційними звертаннями: у фінській мові ними користуються дуже рідко, навіть більше: буває, що вони отримують іронічний, глузливий відтінок. Тому окрему увагу необхідно приділяти тому, як фінам слід звертатися до викладачів та співробітників університету, адже частина студентів продовжують вивчення мови в Угорщині. Хоча форми вітань не є органічною частиною звертань, проте стосуються теми використання «ти-Ви», а при офіційних звертаннях – особливо на письмі та при звертанні до незнайомих осіб (наприклад, Шановна пані президент!) – зазвичай вимагають звертання на «Ви». Викладач-мовник повинен постійно наголошувати і те, що в угорській мові частина форм вітань – і без конкретних формальних елементів, які вказують на форму «ти» або «Ви» – є неформальними, що передбачають звертання на «ти» (наприклад: szia, szervusz (привіт)), а інша частина – формальними, офіційними (наприклад: Jó napot kívánok! (Добрий день!), Viszontlátásra! (До побачення!)), тож завжди вимагають звертання на «Ви». На засвоєння офіційних форм вітань особливу увагу необхідно звертати у випадку тих студентів, у яких у рідній мові такими користуються рідко. У публікації на основі власних досліджень запропоновано приклади практичних вправ, ідей стосовно вивчення звертань. Поруч із традиційними методами (завдання з перекладу), ми завдяки багаторічному практичному досвіду роботи розробили також ігрові завдання. Наші приклади можуть стати зразком і для тих мовників, які працюють не з фінами, при розробці власних матеріалів.

Abstract. Choosing the appropriate forms of address and greetings is not easy even for the native Hungarian speakers, especially as a result of the changes in the Hungarian language in the last 30 years. In order to achieve successful communication,the acquiring the use of T and V forms (by pronouns maga or ön) and nominal address forms (including first or last names, nicknames, titles, job titles and endearments) occupies an important role in the teaching of Hungarian as a foreign language. Mastering the tools of the address forms and the rules of their use develops the pragmatic competence of the students. Because of the relatively quick changes in the address system in Hungarian, the language books can not be always up to date, therefore it usually depends onthe teacher to pass on the changes in the present language use or at least providing information on them. Particular emphasis should be placed on the teaching of Hungarian address system to native speakers of Finnish (a language belonging to the Scandinavian cultural circle). Although V forms exist also in the Finnish language, their use is quite infrequent. Consequently, the use of them can cause difficulties for the younger generations. In Finnish, as several studies have shown, the use of last names, nicknames and endearments are relatively rare and has completely different rules than their equivalents in Hungarian. Teaching addressing by titles in Hungarian is challenging, because in Finnish titles are used quite rarely and they can even get an ironic tone. Therefore, special attention should be paid to addressing teachers and those working in the (university) bureaucracy, as some students continue their language studies in Hungary. Although greetings are not an integral part of address system, they may indicate the subject of using T or V forms; and certain official address forms, especially in writing and addressing unknown persons (e. g. Tisztelt Elnök Asszony!’ Dear Madam President!’), usually involve V forms. As a language teacher, it is not enough to emphasize that some of the Hungarian greetings – even without a specific formal or informal element – are informal and indicate T forms (e. g. a szia, szervusz), and some of them are formal indicating almost always V forms (e. g. Jó napot kívánok!, Viszontlátásra!). If the students do not use formal greetings regularly in their native language, the teachers of Hungarian have to pay close attention to those forms of Hungarian in teaching and have to give enough time to practicing the correct address forms during the whole period of Hungarian language studies. In this paper we present our best practices and ideas for teaching address forms and rules of their use, based on the research on Hungarian language changes in the last 30 years. In addition to the traditional methods (e. g. translation, interpreting tasks), we have developed modern, often playful tasks during our many years’ teaching carreer. We present practical examples for teaching of important features of the Hungarian address system, based partly on the earlier published language teaching books and partly on our own materials. Based on these examples and practices, teachers of Hungarian as a foreign language may get inspiration to develop their own materials, within the limits of the possibilities.