Художнє моделювання характерів суддів у новелах «Судія» Наталії Кобринської та «Прикрий сон» Богдана Лепкого

Abstract

Резюме. У статті зроблено спробу типологічного зіставлення та аналізу засобів художнього моделювання характерів суддів і порушеної проблематики в новелах двох представників західноукраїнської новелістики межі століть – Наталії Кобринської та Богдана Лепкого. З’ясовано, що кінець ХІХ – початок ХХ століть – це епоха кардинального оновлення європейської, у тому числі й української літератури, час змін у художньому мисленні та сприйнятті світу, коли відбувалося активне розширення тематики та проблематики малої прози, зростала увага до внутрішнього світу людини, до тем із життя інтелігенції. Простежено, що новели «Судія» Наталії Кобринської та «Прикрий сон» Богдана Лепкого розкривають художні характери доволі рідкісного для української новелістики кінця ХІХ – початку ХХ століття типу персонажа – судді, представника системи правосуддя. Обидва письменники прагнуть розкрити внутрішній світ героїв, застосовуючи при цьому різні художні прийоми та засоби (наскрізні символічні деталі, імпресіоністична поетика, контрастне зіставлення персонажів, потік свідомості – у Кобринської, іронія, фантастичність, антропонім з додатковим смисловим підтекстом, градація емоційної напруженості тощо – у Лепкого). Твір Наталії Кобринської близький до сповідальної імпресіоністичної прози, змальовуючи становлення персонажа від дитинства до старості через потік спогадів, асоціацій та емоцій. Натомість Богдан Лепкий показує свого героя вже сформованим і використовує прийом сну, який допомагає проникнути в глибини людської підсвідомості, розкрити потаємні думки персонажа. З’ясовано, що у художньому плані більш переконливим та психологічно достовірним постає безіменний герой Наталії Кобринської, характер якого подається у становленні та складних суперечностях. Обидва персонажі виявляються недостойними високого звання судді, однак якщо у «Судії» представлено історію складної внутрішньої моральної боротьби і, зрештою, морального падіння, то «Прикрий сон» є історією повної моральної деградації особистості, нездатної на катарсис та усвідомлення своїх злочинів. Відповідно різне і ставлення авторів до своїх персонажів: якщо Наталія Кобринська попри те, що не виправдовує героя, однак співчуває його особистій трагедії, прагне розкрити його глибинні мотивації, то в Богдана Лепкого відчувається відверто іронічне, навіть зневажливе ставлення до Никифора Черевка, який втратив право називатися чесною і моральною людиною. Проаналізовано, що в новелах через образи суддів розкривається ціла низка гострих морально-етичних та соціальних проблем: морального вибору, невідповідності ідеалу та дійсності, сенсу життя, гендерна проблематика, соціальної нерівності, духовного відчуження тощо. В обох творах тема морального переступу судді набуває глибокого суспільного значення, адже злочин чинять особи, які мали б стояти на сторожі соціальної справедливості, на захисті бідних і знедолених. Зроблено висновок, що у творчості Н. Кобринської та Б. Лепкого з’являються цікаві образи представників судової системи із майстерно розробленими характерами, що свідчить про розвиток української прози епохи модернізму в контексті світового письменства, де твори про представників вищого світу, інтелігенцію з увагою до їхнього внутрішнього світу, часто суперечливого та неодновимірного з багаторівневою системою (свідомих і підсвідомих) мотивацій, до морально-етичної та психологічної проблематики набували все більшої популярності.

Abstract. In this article, an attempt has been made to compare typologically and analyse the means of artistic modelling of the characters of judges and the issues raised in the short stories of two representatives of Western Ukrainian short fiction at the turn of the century – Nataliya Kobrynska and Bohdan Lepky. It is concluded that the late 19th and early 20th centuries marked a period of radical renewal in European, including Ukrainian, literature. This era saw significant changes in artistic thinking and world perception, accompanied by an expansion of themes and issues in short fiction, an increased focus on the inner world of individuals, and a growing interest in the lives of the intelligentsia. It has been established that the short stories The Judge by Nataliya Kobrynska and A Bad Dream by Bohdan Lepky offer artistic portrayals of a relatively rare character type in Ukrainian short fiction of the time – a judge, a representative of the justice system. Both writers aim to reveal the inner world of their protagonists, employing various artistic techniques and devices (such as pervasive symbolic details, impressionistic poetics, contrasting character juxtaposition, and stream of consciousness in Kobrynska’s work; irony, elements of the fantastic, meaningful anthroponyms, and emotional gradation in Lepky’s work). Kobrynska’s story is akin to confessional impressionistic prose, portraying the character’s development from childhood to old age through a stream of memories, associations, and emotions. In contrast, Lepky presents his protagonist as a fully formed character, using the dream technique to delve into the depths of the human subconscious and uncover the character’s hidden thoughts. It has been determined that, in artistic terms, the nameless hero of Nataliya Kobrynska’s story appears more convincing and psychologically credible. His character is presented in the process of formation and is marked by complex contradictions. Both characters ultimately prove unworthy of the esteemed title of judge. However, while The Judge explores a complex moral struggle leading to eventual moral downfall, A Bad Dream presents a narrative of complete moral degradation, in which the protagonist is incapable of experiencing catharsis or recognizing his crimes. The authors’ attitudes toward their characters differ accordingly: Kobrynska, despite not justifying her protagonist, expresses sympathy for his personal tragedy and delves into his deeper motivations. In contrast, Lepky’s portrayal of Nykyfor Cherevko is overtly ironic, even contemptuous, as the character loses his right to be considered an honest and moral person. The analysis reveals that through the portrayal of judges, both short stories address a range of pressing moral, ethical, and social issues: moral choice, the discrepancy between ideals and reality, the meaning of life, gender issues, social inequality, and spiritual alienation. In both works, the theme of a judge’s moral transgression acquires profound social significance, as the crimes are committed by individuals who are supposed to uphold justice and protect the poor and disadvantaged. In conclusion, the works of N. Kobrynska and B. Lepky present compelling images of representatives of the judicial system, with skilfully developed and psychologically rich characters. This reflects the development of Ukrainian prose during the modernist era in the context of world literature, where increasing attention was given to representatives of high society and the intelligentsia, their inner worlds (often contradictory and multidimensional), and the complex system of conscious and subconscious motivations. The focus on moral, ethical, and psychological issues also gained increasing prominence.

A tanulmány célja, hogy tipológiai összehasonlítással és elemzéssel feltárja a bírói karakterek művészi megformálásának eszközeit, valamint vizsgálja azokat a kérdéseket, amelyeket a századforduló nyugat-ukrán kisprózájának két képviselője – Natalija Kobrinszka és Bohdan Lepkij – rövid elbeszélései vetnek fel. Megállapítást nyert, hogy a 19. század vége és a 20. század eleje a radikális megújulás időszakát jelentette az európai, így az ukrán irodalomban is. Ebben a korszakban jelentős változások mentek végbe a művészi gondolkodásban és a világfelfogásban, kibővült a kispróza tematikája és problémaköre, nagyobb figyelmet kapott az egyén belső világa, valamint fokozódott az érdeklődés az értelmiség életének bemutatása iránt. Megállapítást nyert, hogy Natalija Kobrinszka Судія [A bíró] és Bohdan Lepkij Прикрий сон [Egy rossz álom] című elbeszélései művészi módon jelenítik meg a korabeli ukrán kisprózában viszonylag ritkán előforduló karaktertípust – a bírót, az igazságszolgáltatás képviselőjét. Mindkét szerző célja a főhős belső világának feltárása, különféle művészi eszközök alkalmazásával (Kobrinszka művében például szimbolikus részletek, impresszionista poétika, ellentétes karakterpárosítás, tudatfolyam-technika; míg Lepkij esetében irónia, a fantasztikum elemei, beszédes névhasználat és érzelmi fokozás). Kobrinszka elbeszélése vallomásos, impresszionista prózára emlékeztet, amely a főhős fejlődését a gyermekkortól az öregségig az emlékek, asszociációk és érzelmek áramlásán keresztül ábrázolja. Ezzel szemben Lepkij már kialakult személyiséget mutat be, aki révén az álom technikáját alkalmazva a tudattalan mélyére hatol, feltárva a szereplő rejtett gondolatait. Művészi szempontból Kobrinszka névtelen hőse meggyőzőbbnek és pszichológiailag hitelesebbnek tűnik, mivel karaktere egy fejlődési folyamat részeként jelenik meg, összetett ellentmondásokkal terhelve. Mindkét főhős végül méltatlannak bizonyul a bírói címhez. Míg azonban A bíró egy összetett erkölcsi küzdelmet tár elénk, amely erkölcsi bukáshoz vezet, addig az Egy rossz álom a teljes erkölcsi leépülés története, ahol a főhős képtelen a katarzisra vagy bűnei felismerésére. A szerzők viszonya hőseikhez is ennek megfelelően különbözik: Kobrinszka, bár nem menti fel főhősét, együttérzést tanúsít személyes tragédiája iránt, és mélyebb motivációit kutatja. Ezzel szemben Lepkij Nyikifor Cserevko alakját nyílt iróniával, sőt megvetéssel ábrázolja, hiszen a szereplő elveszti jogát arra, hogy tisztességes és erkölcsös embernek tekintsék. Az elemzés rámutat arra, hogy a bírók bemutatásán keresztül mindkét elbeszélés fontos erkölcsi, etikai és társadalmi kérdéseket vet fel az erkölcsi választás, az eszmények és a valóság közötti ellentmondás, az élet értelme, nemi szerepek, társadalmi egyenlőtlenség, valamint a spirituális elidegenedés témaköreivel kapcsolatban. Mindkét műben a bírói erkölcsi vétség témája mély társadalmi jelentőséget nyer, hiszen azok követik el a bűnöket, akiknek a társadalmi igazságosságot kellene képviselniük és a szegényeket, kiszolgáltatottakat megvédeniük. Összegzésül elmondható, hogy N. Kobrinszka és B. Lepkij műveiben a bírói testület képviselőinek érdekes és igényesen kidolgozott karakterei jelennek meg, amelyek az ukrán próza fejlődését mutatják be a modernizmus korszakában, a világirodalom kontextusában. Ebben az időszakban egyre nagyobb figyelmet kaptak a felsőbb társadalmi rétegek, az értelmiség képviselői, azok belső, gyakran ellentmondásos és többszintű (tudatos és tudattalan) motivációrendszere, valamint az erkölcsi és pszichológiai kérdések megválaszolása.