Стратегічні альтернативи ризик-менеджменту економічної діяльності підприємств

Abstract

Резюме. У статті досліджено питання удосконалення стратегічного ризикменеджменту економічної діяльності підприємств шляхом впровадження адаптивної моделі посткризового моніторингу із фокусом на формування адаптивних управлінських механізмів, здатних ефективно функціонувати в умовах підвищеної економічної невизначеності. Підкреслено, що сучасне бізнес-середовище характеризується постійними коливаннями ринкової кон’юнктури, геополітичними загрозами, технологічними зрушеннями та зміною регуляторних вимог, що зумовлює необхідність інтеграції ризик-менеджменту в загальну стратегію розвитку підприємства. Розкрито концепцію посткризового моніторингу як ключового інструменту управління ризиками, який дозволяє систематично відстежувати вплив раніше прийнятих рішень, виявляти приховані загрози та вчасно здійснювати стратегічне коригування. Особлива увага приділена питанням створення єдиної інформаційної бази для оцінки та прогнозування ризиків, що поєднує фінансові, виробничі, логістичні та ринкові показники. Наголошено на важливості розвитку компетенцій персоналу у сфері ідентифікації та реагування на ризики, при цьому акцент зроблено на пошуку ресурснооптимальних рішень для малого та середнього бізнесу, де високі витрати на навчання часто обмежують можливість впровадження комплексних систем ризик-менеджменту. Запропоновано адаптивну модель управління ризиками, яка передбачає взаємопов’язану реалізацію чотирьох етапів: ідентифікація, оцінка, реагування та контроль. Модель враховує галузеві особливості, масштаб підприємства та доступні ресурси, що робить її універсальним інструментом для різних секторів економіки. Наведено приклади стратегічних альтернатив, зокрема диверсифікацію напрямів діяльності, впровадження цифрових технологій моніторингу ризиків, страхування комерційних і виробничих загроз, створення партнерських альянсів та розвиток антикризових резервів. Результати дослідження можуть бути використані для удосконалення системи корпоративного управління, підвищення стійкості підприємств до кризових явищ та формування стратегій довгострокового розвитку, що поєднують гнучкість та превентивний підхід до управління ризиками.

A cikk a vállalatok gazdasági tevékenység stratégiai kockázatmenedzsmentjének fejlesztésével foglalkozik, az adaptív posztkrízis monitorozási modell bevezetésén keresztül, amely az adaptív menedzsment mechanizmusok kialakítására összpontosít és amelyek képesek hatékonyan működni a megnövekedett gazdasági bizonytalanság környezetében. Kiemelésre kerül, hogy a modern üzleti környezetet a piaci konjunktúra folyamatos ingadozása, geopolitikai fenyegetések, technológiai változások és a szabályozási követelmények változása jellemzi, ami szükségessé teszi a kockázatmenedzsment integrálását a vállalat fejlesztési stratégiájába. Bemutatásra kerül a posztkrízis monitorozás fogalma, mint a kockázatkezelés kulcsfontosságú eszköze, amely lehetővé teszi a korábban hozott döntések hatásainak rendszeres nyomon követését, a rejtett fenyegetések azonosítását és a stratégiai korrekciók időben történő végrehajtását. Különös figyelem lett fordítva egy egységes információs alap létrehozására a kockázatok értékelésére és előrejelzésére, amely pénzügyi, termelési, logisztikai és piaci mutatókat ötvöz. Kiemelésre kerül a személyzeti kompetenciák fejlesztésének fontossága a kockázatok azonosításában és kezelésében, különös hangsúllyal a kis- és középvállalkozások számára erőforrás-optimalizált megoldások keresésére, ahol a magas képzési költségek gyakran korlátozzák a komplex kockázatkezelési rendszerek bevezetésének lehetőségét. Javasoltatott egy adaptív kockázatkezelési modell, amely négy egymással összefüggő szakasz végrehajtását tartalmazza: azonosítás, értékelés, reagálás és ellenőrzés. A modell figyelembe veszi az iparági sajátosságokat, a vállalat méretét és az elérhető erőforrásokat, ezáltal univerzális eszközként szolgál különböző gazdasági szektorok számára. Bemutatásra kerülnek a stratégiai alternatívák példái, különös figyelmet fordítva a tevékenységi irányok diverzifikációjára, a kockázatok monitorozására szolgáló digitális technológiák bevezetésére, a kereskedelmi és termelési fenyegetések biztosítására, valamint a partnerségi szövetségek kialakítására és a válságellenálló tartalékok fejlesztésére. A tanulmány eredményei felhasználhatók a vállalatirányítási rendszer fejlesztésére, a vállalkozások válsághelyzetekkel szembeni ellenálló képességének növelésére, valamint olyan hosszú távú fejlesztési stratégiák kidolgozására, amelyek ötvözik a rugalmasságot és a preventív megközelítést a kockázatkezelésben.

Abstract. The article examines the improvement of strategic risk management in the economic activities of enterprises through the implementation of an adaptive post-crisis monitoring model, focusing on the development of adaptive management mechanisms capable of operating effectively under heightened economic uncertainty. It is emphasized that the modern business environment is characterized by constant market fluctuations, geopolitical threats, technological shifts, and changing regulatory requirements, which necessitate the integration of risk management into the overall enterprise development strategy. The concept of post-crisis monitoring is revealed as a key risk management tool that allows systematic tracking of the impact of previously made decisions, identifying hidden threats, and promptly implementing strategic adjustments. Special attention is paid to the creation of a unified information base for risk assessment and forecasting, combining financial, production, logistical, and market indicators. The importance of developing personnel competencies in risk identification and response is underlined, with a focus on finding resource-optimal solutions for small and medium-sized businesses, where high training costs often limit the ability to implement comprehensive risk management systems. An adaptive risk management model is proposed, providing for the interconnected implementation of four stages: identification, assessment, response, and control. The model takes into account industryspecific features, enterprise scale, and available resources, making it a universal tool for various economic sectors. Examples of strategic alternatives are presented, including diversification of activities, implementation of digital risk monitoring technologies, insurance against commercial and production threats, creation of partnership alliances, and development of anti-crisis reserves. The research results can be used to improve corporate governance systems, enhance enterprise resilience to crisis phenomena, and develop long-term strategies that combine flexibility with a preventive approach to risk management.