Хеджування як захисна стратегія на фондовому ринку

Abstract

Резюме. У статті досліджується хеджування як один із ключових механізмів захисту інвестора від ринкових ризиків, що забезпечує збереження вартості активів та зменшення волатильності інвестиційного портфеля. Актуальність теми зумовлена зростаючою турбулентністю фінансових ринків, посиленням геополітичних і макроекономічних ризиків, а також зростаннямінтересу до інструментів активного управління ризиком серед професійних та приватних інвесторів. У межах роботи систематизовано основні підходи до хеджування та висвітлено роль похідних фінансових інструментів у забезпеченні фінансової стійкості портфеля.Проведено аналіз механізмів використання таких інструментів, як ф’ючерсні та форвардні контракти, опціони, свопи, інверсні й левереджовані ETF, а також складні опціонні конструкції (спреди, стредли, стренгли). У статті розкрито особливості статичного та динамічного хеджування, а також підкреслено важливість пошуку оптимального балансу між ризиком і дохідністю. Обґрунтовано, що надмірна орієнтація на безризиковість може призвести до зниження ефективності портфеля, натомість грамотно вибудована хедж-стратегія дозволяє підвищити співвідношення «дохід/ризик» та забезпечити більшу стабільність фінансових результатів. У роботі надано порівняльну характеристику інструментам хеджування та проведено аналіз їх доступності для приватних та інституційних інвесторів. Доведено, що хоча на теоретичному рівні більшість деривативів можуть використовуватись для хеджування різних за розміром портфелей, на практиці доступ до них часто обмежений регуляторними вимогами бірж, розміром капіталу та досвідом інвестора. Особливо це стосується приватних інвесторів, для яких передбачено кваліфікаційні бар’єри для допуску до торгівлі складними інструментами на біржах. Натомість інституційні гравці (банки, інвестиційні фонди, страхові компанії) мають ширші можливості щодо застосування складних хеджевих конструкцій як безпосередньо на фондовій біржі, так і завдяки доступу до позабіржових контрактів і більшого операційного ресурсу. У статті узагальнено теоретичні й прикладні підходи до хеджування на фондовому ринку та окреслює перспективи подальших досліджень у цьому напрямі, зокрема, в контексті аналізу ефективності різних хеджевих стратегій для окремих типів активів, моделювання ризиків у кризових періодах, а також розробки доступних інструментів захисту для приватних інвесторів у межах сучасної фінансової екосистеми.

Abstract. This article explores hedging as one of the fundamental mechanisms for protecting investors from market risks, aimed at preserving asset value and reducing portfolio volatility. The relevance of the topic is driven by increasing financial market turbulence, rising geopolitical and macroeconomic uncertainty, and the growing demand for risk management tools among both institutional and retail investors. The paper provides a systematic overview of hedging strategies and examines the role of derivative financial instruments in enhancing portfolio resilience.The authors analyzethe mechanisms of using key instruments such as futures and forward contracts, options, swaps, inverse and leveraged ETFs, as well as complex option structures including spreads, straddles, and strangles. The article also emphasizes the distinction between static and dynamic hedging approaches and discusses the need to balance risk and return. It is argued that while complete risk elimination may lead to lower expected returns, a properly constructed hedging strategy can significantly improve the risk-adjusted performance of an investment portfolio, as measured by indicators such as the Sharpe ratio.Two analytical tables are developed: the first provides a comparative description of the main hedging instruments, while the second evaluates their accessibility for institutional and private investors. The findings demonstrate that although most derivative instruments can theoretically be used for hedging purposes, in practice their availability is often limited by regulatory requirements, capital thresholds, and investor qualifications. This is particularly relevant for retail investors, who face entry barriers such as minimum margin levels, trading experience, or the necessity to obtain qualified investor status to access futures and options markets. In contrast, institutional investors (such as banks, investment funds, and insurance companies) typically have broader access to sophisticated hedging tools, supported by risk management departments, OTC trading capabilities, and greater operational resources.In conclusion, the article synthesizes theoretical and practical perspectives on hedging in capital markets and outlines directions for future research. These include assessing the effectiveness of hedging strategies for specific asset classes, modeling tail risks under stress scenarios, and designing risk-mitigation tools that are more accessible to retail participants within the evolving financial ecosystem.