Корпоративне управління та сталий розвиток: теоретико-методологічні засади

Abstract

Резюме. У статті досліджено трансформацію корпоративного управління в умовах XXI століття, коли воно перестає бути виключно інструментом економічної ефективності та набуває рис механізму реалізації принципів сталого розвитку. Наголошено, що в Україні корпоративні структури функціонують у складному нормативному середовищі, що ускладнює інтеграцію екологічної відповідальності, соціальної справедливості та етичних стандартів у систему управління. Проведено аналіз наукових підходів вітчизняних і зарубіжних дослідників до визначення сутності корпоративного управління, окреслено існуючі моделі (англосаксонська, континентальна, японська, stakeholder-та ESG-орієнтована) й охарактеризовано можливості їх адаптації в українських реаліях. Обґрунтовано, що найбільш перспективними є стейкхолдерський, ESG-орієнтований та інституційно-правовий підходи, здатні забезпечити баланс між економічною ефективністю, соціальною відповідальністю та екологічною стійкістю. Особливу увагу приділено міжнародним стандартам нефінансової звітності (GRI, ESG, CSRD, ESRS), які формують основу прозорості та підзвітності бізнесу, а також чинникам, що гальмують їх імплементацію в Україні: нормативна невизначеність, низький рівень управлінської обізнаності, дефіцит кваліфікованих кадрів, обмежені ресурси та культурно-організаційні бар’єри. Визначено напрями вдосконалення корпоративного управління, серед яких -гармонізація законодавства з вимогами ЄС, розвиток освітніхініціатив, впровадження нефінансової звітності, аудит і цифровізація управлінських процесів. Зроблено висновок, що ефективна інтеграція принципів сталого розвитку у корпоративну практику є передумовою підвищення прозорості, інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності українських компаній, а подальший розвиток цієї сфери потребує комплексного міждисциплінарного підходу.

A tanulmány a vállalatirányítás átalakulását vizsgálja a XXI. században, amikor az már nem csupán a gazdasági hatékonyság eszközeként működik, hanem a fenntartható fejlődés elveinek megvalósítását szolgáló mechanizmussá is válik. Kiemelésre kerül, hogy Ukrajnában a vállalati struktúrák összetett szabályozási környezetben működnek, ami megnehezíti a környezeti felelősségvállalás, a társadalmi igazságosság és az etikai normák integrálását az irányítási rendszerbe. A kutatás elemezte a hazai és nemzetközi szakirodalom vállalatirányítás-felfogásait, áttekintette a meglévő irányítási modelleket (angolszász, kontinentális, japán, stakeholder-orientált és ESG-orientált), valamint bemutatta azok adaptációs lehetőségeit az ukrán gazdasági környezetben. Megállapítástnyert, hogy a stakeholder-orientált, az ESG-alapú és az intézményi-jogi megközelítések bizonyulnak a legígéretesebbnek, mivel képesek egyensúlyt teremteni a gazdasági hatékonyság, a társadalmi felelősségvállalás és az ökológiai fenntarthatóság között. Külön hangsúlyt kapnak a nemzetközi nem-pénzügyi beszámolási standardok (GRI, ESG, CSRD, ESRS), amelyek a vállalati átláthatóság és elszámoltathatóság alapját képezik, valamint azok a tényezők, amelyek akadályozzák ukrajnai alkalmazásukat: a szabályozási bizonytalanság, az alacsony szintű vezetői ismeretek, a szakképzett munkaerő hiánya, a korlátozott erőforrások és a kulturális-szervezeti akadályok. Meghatározásra kerültek a vállalatirányítás fejlesztésének fő irányai, így az uniós követelményekkel összhangban álló jogharmonizáció, az oktatási kezdeményezések erősítése, a nem-pénzügyi jelentéstétel bevezetése, az auditálás, valamint a vezetési folyamatok digitalizációja. A következtetés szerint a fenntartható fejlődés elveinek hatékony integrációja a vállalati gyakorlatba előfeltétele az ukrán vállalatok átláthatóságának, befektetési vonzerejének és versenyképességének növeléséhez. A terület további fejlődése komplex, interdiszciplináris megközelítést igényel.

Abstract. The article examines the transformation of corporate governance in the 21st century, during which it is no longer viewed solely as a tool of economic efficiency but increasinglyacquires the features of a mechanism for implementing the principles of sustainable development. It is emphasized that in Ukraine corporate structures operate withina complex regulatory environment, which complicates the integration of environmental responsibility, social justice and ethical standards into the management system. The article analyzes the scientific approaches of domestic and foreign researchers to defining the essence of corporate governance, outlines existing models (Anglo-Saxon, continental, Japanese, stakeholder-and ESG-oriented),and characterizes the possibilities of their adaptation in Ukrainian realities. It is substantiated that the most promising directions includestakeholder-oriented, ESG-based,and institutional-legal approaches, as they that can ensure a balance between economic efficiency, social responsibility, and environmental sustainability. Particular attention is paid to international non-financial reporting standards (GRI, ESG, CSRD, ESRS), which form the basis of business transparency and accountability, as well as to factors hindering their implementation in Ukraine: regulatory uncertainty, low managerial awareness, shortage of qualified personnel, limited resources and cultural and organizational barriers. The article identifies key areas for improving corporate governance, including the harmonization of legislation with EU requirements, development of educational initiatives, implementation of non-financial reporting, audit and digitalization of management processes. It is concluded that the effective integration of sustainable development principles into corporate practice is a prerequisite for enhancingtransparency, investment attractiveness and competitiveness of Ukrainian companies, whilefurther progress inthis area requires a comprehensive interdisciplinary approach.