Проблеми правового регулювання використання технологій штучного інтелекту у контексті забезпечення національної безпеки України

Abstract

Резюме. Швидкий розвиток технологій штучного інтелекту привів людство до переломного моменту, коли інновації розвиваються швидше, ніж можуть за ними встигати право та етика. Україна, як і багато інших країн, зараз стоїть перед викликом адаптації своєї правової системи до явищ, які ще кілька десятиліть тому були немислимими. Штучний інтелект вже проник у економічну, соціальну та політичну сфери, впливаючи не тільки на бізнес-процеси та комунікацію, а й на основи прийняття рішень людиною. На національному рівні українська держава вже визнала важливість регулювання штучного інтелекту. У нині недіючому Державному стандарті України ДСТУ 2938-94 «Системи обробки інформації» штучний інтелект визначається як «здатність систем обробки даних виконувати функції, пов’язані з людським інтелектом, такі як логічне мислення, навчання та самовдосконалення». Більш комплексне та орієнтоване на політику розуміння з’явилося пізніше в Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні, затвердженій наказом Кабінету Міністрів України № 1556-р від 2 грудня 2020 року, яка визначає ШІ як організований комплекс інформаційних технологій, що дозволяє виконувати складні завдання за допомогою наукових методів дослідження та алгоритмів обробки інформації, отриманої або самостійно створеної під час роботи [4]. Таке ж тлумачення було підтверджено в Постанові Кабінету Міністрів України № 320-р від 13 квітня 2024 року «Концепція державної цільової науково-технічної програми використання технологій штучного інтелекту в пріоритетних галузях економіки на період до 2026 року» [5]. Як неодноразово зазначали дослідники, саме поняття «інтелект» є нечітким, а в застосуванні до технічних систем стає ще більш неоднозначним. Українська термінологія значною мірою запозичена з англійської мови, де штучний інтелект означає імітацію когнітивних здібностей людини, але не їх повне відтворення. Когут Ю. І., відзначив, що, незважаючи на тривалу історію розвитку штучного інтелекту, досі немає єдиного розуміння його сутності та чіткого визначення терміну [3 с. 30]. Коли автономна система діє незалежно — наприклад, при прийнятті фінансових рішень, діагностуванні пацієнтів або керуванні транспортними засобами — стає незрозумілим, хто несе відповідальність за можливу шкоду.