Європейські транскордонні ринки праці: досвід для України в умовах євроінтеграції

Abstract

Резюме. У 2025 році на глобальному рівні при аналізі ринків праці спостерігаються постійні трансформації, обумовлені пандемією COVID-19, зростанням вартості життя, геополітичними конфліктами, надзвичайними кліматичними ситуаціями та економічними спадами. Ще у 2023 році європейські міністри на зустрічі у Мадриді зауважили на важливості соціального діалогу у зв’язку із змінами на ринку праці, обумовленими «зеленими» та «цифровими» переходами, а також на необхідності інвестування у цифрові навички, що є фундаментальними на тлі цифрової революції, оголосивши 2023 рік Європейським роком навичок. При цьому, саме громади мають бути ключовими суб’єктами для вирішення найкритичніших проблем і потреб, що має бути результатом партисипативного підходу, важливого для всіх соціальних груп. Вказаний шлях стане результатом впровадження політики ЄС та національної політики «справедливого цифрового переходу» із елементами підтримки, що вкрай важливо на фоні демографічної проблеми «старіння міст» із нестачею робочої сили та повною гендерною незбалансованістю. Рівень зайнятості чоловіків у ЄС у 2022 році був більш ніж на 10% вищим, ніж у жінок. Жінки також частіше мають нестабільну, тимчасову, неповну та неофіційну роботу, таку як у сфері догляду [1]. У 2024 році в ЄС гендерний розрив у зайнятості становив 10,0 процентних пунктів, а рівень зайнятості становив 80,8% для чоловіків та 70,8% для жінок. Розрив був на 0,2 п.п. нижчим, ніж у 2023 році, та на 1,1 п.п. нижчим порівняно з 2014 роком. Гендерний розрив у зайнятості був особливо вираженим серед населення, народженого за кордоном, де різниця в рівнях зайнятості досягла 18,1 п.п. Рівень зайнятості для чоловіків, народжених за кордоном, становив 83,1% порівняно з 65,0% для жінок. Жінки, народжені за кордоном, також мали рівень зайнятості на 15,7 п.п. нижчий, ніж жінки, народжені в державі-члені ЄС [2]. Відповідно до даних Державного комітету статистики України у першому кварталі 2021 року гендерний розрив в оплаті праці становив – 17,8%, у 2023 році – 18,6% [3]. В умовах повномасштабної війни ситуація на ринку праці в Україні має ще більший гендерний дисбаланс, є крайня потреба у перекваліфікації жінок для можливості виконання тих професій та робіт, які традиційно вважалися чоловічими. Таким чином, гендерні розриви на ринку праці залишаються проблемою і в сучасний період, є актуальними не тільки для європейських держав, але і для України. Особливо невтішною є статистика щодо працівників-мігрантів, у контексті транскордонного ринку праці проблеми для працівників-мігрантів потребують вирішення щоб гарантувати транскордонний соціальний діалог та сталий розвиток прикордонних громад.