Інфраструктурне забезпечення базових потреб при транскордонному співробітництві

Abstract

Резюме. Постановка проблеми. Забезпечення базових прав людини неможливе без належного розвитку інфраструктури, яка виступає матеріальною та інституційною основою реалізації прав і свобод. Аналіз інфраструктурної спроможності в контексті конституційних прав дозволяє виявити механізми практичної реалізації останніх, мінімізувати ризики обмежень та утворити умови для рівного доступу до суспільних благ. Недоступність інфраструктури є одним із ключових індикаторів соціальної нерівності незалежно від задекларованого стану. Транскордонне співробітництво покликане вирішувати спільні проблем прикордонних регіонів і територій України та суміжних держав. Серед основних завдань транскордонного співробітництва є вирішення викликаних наявними кордонами спільних проблем та взаємна інфраструктурна інтеграція країн-сусідів. Політика євроінтеграції України у поєднанні з низьким рівнем роз’яснення інтеграційних процесів серед широких верств населення породжує завищені очікування та надію на швидке приєднання України до Європейського Союзу, зокрема й до зони дії Шенгенської угоди. Водночас поширене уявлення, що членство України в Європейському Союзі є виключно політичним рішенням, яке може бути ухвалене “вже завтра”, формує невиправдані сподівання на миттєве відкриття кордонів, скорочення черг у пунктах пропуску та, як наслідок, недооцінку потреби у розвитку прикордонної інфраструктури й транскордонного співробітництва. Це явище є дзеркальним, адже ідентичні погляди існують і країнах-сусідах України. Актуальність, мета та наукова новизна дослідження. Доступність інфраструктури досліджували Любченко А.В. (2024), Шульгіна Л.І. (2020), Шелемба Михайло та Шелемба Марта (2020), Клименко Ю.І., Весела М.А., Мельнікова Ю.І. (2020), Мікула Н. (2004). Вченими визнається, що наявність кордонів є бар’єром до вільного розвитку соціально-економічних зв’язків та взаємної інтеграції. Висвітлюються проблеми рівного доступу до цифрової, транспортної та муніципальної інфраструктури, а також до сервісів, що забезпечують перетин державних кордонів. Дослідники акцентували увагу на питаннях доступності цифрових послуг, пов’язаних із правом на інформацію та орієнтованістю на потреби особи; на розбудові прикордонних регіонів, інфраструктура яких зазнає навантаження через інтенсивні пасажиропотоки та рух вантажів; на впровадженні інноваційних підходів до розвитку мережі пунктів пропуску. Запроваджена в Україні система електронної реєстрації на перетин кордону в напрямку Європейського Союзу “Електронна черга” дозволила наочно спостерігати за завантаженістю руху комерційного транспорту через пункти пропуску через державний кордон, оцінювати пікові сезонні навантаження та пасажиропотоки, що стало доказом актуальності теми інфраструктурного забезпечення при транскордонному співробітництві.