Україна в контурах оновленої євроатлантичної системи безпеки

Abstract

Резюме. Незважаючи на певну неоднозначність позицій навіть серед найближчих союзників у євроатлантичному та європейському просторах, Україна у своїй зовнішньополітичній діяльності послідовно орієнтувалася на перевірених партнерів. Серед них ключове місце традиційно займають Сполучені Штати Америки, які, незалежно від партійної належності адміністрацій Білого дому, забезпечували вагому підтримку як у процесі модернізації Збройних сил України, так і через механізми макрофінансової допомоги. Важливу роль у зміцненні стійкості України відігравали міжнародні інституції, зокрема Міжнародний валютний фонд, який після 2014 року став одним із ключових інструментів стабілізації національної економіки. Значний внесок здійснювали й традиційні союзники України — насамперед держави Балтії, зокрема Литва, а також Велика Британія, що після 2020 року посилила свою регіональну активність у сфері безпеки та ініціювала низку двосторонніх і багатосторонніх форматів співробітництва. В умовах ускладнення міжнародного безпекового середовища окремі європейські країни — серед них Велика Британія, Франція та Польща — розпочали розробку власних регіональних моделей безпеки. Такі ініціативи були спрямовані на формування дієвих механізмів захисту від гібридних і екзистенційних викликів, що постають у сучасній анархічній міжнародній системі та зростаючій агресивності авторитарних режимів євразійського простору. Наприклад, у 2020 році почала втілюватися ідея проєкту Міжмор’я як геополітичного зближення країн Центрально-Східної Європи, що географічно розташовані між Балтійським та Чорним морями. Формування Балто-Чорноморської підсистеми безпеки може посилити оборонну співпрацю між Україною, Польщею, країнами Балтії, Чехією, Словаччиною, а в перспективі з Туреччиною та Білоруссю. Така співпраця може концентруватися довкола спільних розробок нових зразків озброєнь, тим самим сприяючи прискоренню адаптації української армії до стандартів НАТО. Балто-Чорноморське зближення дозволило б Україні підсилити її міжнародну суб’єктність, свій геополітичний статус та уникнути міжнародноправової маргіналізації [1].