Будівництво Теребле-Ріцької ГЕС (1949–1956): індустріалізація як інструмент забезпечення енергетичної та соціополітичної безпеки в радянському прикордонному Закарпатті

Abstract

Резюме. Постановка проблеми. Прикордонні регіони в періоди геополітичних змін завжди були зоною підвищеної уваги центральної влади. Забезпечення їхньої безпеки має багатовимірний характер, що включає не лише військові, але й економічні, енергетичні та соціокультурні аспекти. В історичній ретроспективі масштабні інфраструктурні проєкти часто використовувалися як інструменти інтеграції, контролю та стабілізації таких територій. В цьому контексті вивчення радянської модернізації Закарпаття, зокрема будівництва ключових об'єктів енергетики, дозволяє зрозуміти механізми утвердження нового політичного режиму та трансформації суспільства в умовах прикордоння. Наукова проблема полягає в комплексному аналізі того, як гідроенергетичне будівництво формувало нові виміри безпеки регіону – від енергетичної незалежності до соціальної інженеїї. Мета та актуальність дослідження. Метою даної роботи є аналіз будівництва ТереблеРіцької гідроелектростанції як складного соціотехнічного проєкту, спрямованого на забезпечення енергетичної автономії, трансформацію соціальної структури та утвердження радянської моделі управління в післявоєнному Закарпатті. Актуальність дослідження зумовлена сучасними дискусіями про безпеку прикордонних територій, де енергетична інфраструктура залишається ключовим чинником суверенітету та стійкості. Історичний досвід радянської індустріалізації Закарпаття надає важливий матеріал для розуміння довгострокових наслідків інтеграції периферійних регіонів, що має практичне значення для формування сучасної регіональної політики. Наукова новизна. На відміну від існуючих робіт, що часто зосереджуються на технікоекономічних аспектах радянської індустріалізації, дане дослідження ґрунтується на комплексному аналізі раніше не використовуваних архівних документів з фондів Державного архіву Закарпатської області. Це дозволило вперше розкрити логістичні та кадрові труднощі як пряме наслідок специфіки прикордонного гірського регіону. Окрему увагу приділено соціальній ціні проєкту, включаючи масове переселення жителів сіл Вільшани, Бовцар та Нижній Бистрий, умови життя та праці будівельників, які формували нову соціальну реальность. Також розглядається міжнародний контекст будівництва – використання обладнання з Фінляндії та Швеції, залучення фахівців з країн соціалістичного табору, що відображає геополітичні умови ранньої «холодної війни».