Потенціал зеленого туризму в досягненні сталого соціально-економічного розвитку сільських територій України

Abstract

Резюме. Актуальність дослідження: у статті розглянуто зелений туризм як один із ключових чинників сталого соціально-економічного розвитку сільських територій України. Предметом дослідження виступає сучасний стан, виклики та перспективи розвитку зеленого туризму в умовах пандемії COVID-19, повномасштабної війни та децентралізації. Мета дослідження: аналіз можливостей зеленого туризму як інструменту диверсифікації економіки, збереження культурної спадщини, підвищення рівня зайнятості та відродження сільських громад. Методологія дослідження: загальнонаукові методи аналізу та синтезу, системний і порівняльний підходи, а також узагальнення результатів наукових публікацій, практичних кейсів із вітчизняного та зарубіжного досвіду організації зеленого туризму. Здійснено огляд актуального законодавства, стратегічних документів та статистичних даних. Результати дослідження: встановлено, що зелений туризм в Україні демонструє стійку позитивну динаміку попиту з боку внутрішніх туристів, проте його потенціал реалізується частково через низку обмежень. Виявлено основні стримувальні чинники: недостатній рівень інфраструктурного забезпечення, брак нормативно-правового регулювання, слабкий рівень цифровізації туристичних послуг, обмежена маркетингова активність. Практичне значення: показано, що поєднання туристичних послуг із локальними традиціями, фермерським виробництвом, культурною спадщиною й екологічною освітою формує конкурентоспроможний і привабливий туристичний продукт. Обґрунтовано необхідність упровадження в Україні кластерного підходу, розроблення регіональних програм підтримки зеленого туризму, створення механізмів сертифікації, розвитку людського капіталу та цифрових платформ для бронювання і просування. Висновки: розвиток зеленого туризму є стратегічним інструментом підвищення конкурентоспроможності сільських територій, посилення економічної самодостатності громад і формування позитивного міжнародного іміджу України. Його розширення має здійснюватися в межах узгодженої державної політики, що базується на принципах сталості, екологічності та інтегрованості в загальнонаціональні та європейські стандарти. Перспектива подальших досліджень полягає у вивченні можливостей, коли за належної підтримки зелений туризм здатен відігравати провідну роль у післявоєнному відновленні сільських регіонів, збереженні культурної автентичності та забезпеченні нового якісного рівня життя для місцевого населення.

Abstract. The relevance of the research: the article examines green tourism as one of the key factors in the sustainable socio-economic development of rural areas in Ukraine. The subject research is the current state, challenges, and prospects for the development of green tourism in the context of the COVID-19 pandemic, full-scale war, and decentralization processes. The purpose of the study is to analyze the potential of rural tourism as a tool for economic diversification, cultural heritage preservation, employment growth, and the revitalization of rural communities. Research methodology includes general scientific methods of analysis and synthesis, systemic and comparative approaches, as well as the generalization of findings from scientific publications and practical case studies based on domestic and international experiences in organizing green tourism. The research includes a review of current legislation, strategic documents, and statistical data. The results of the study reveal that green tourism in Ukraine shows a steadily growing demand among domestic tourists, although its potential is only partially realized due to several constraints. Key limiting factors were identified: insufficient infrastructure, lack of regulatory framework, low level of digitalization of tourism services, and limited marketing activity. Practical Significance: it is shown that the combination of tourism services with local traditions, farming, cultural heritage, and environmental education contributes to the creation of a competitive and attractive tourism product. The necessity of implementing a cluster-based approach in Ukraine has been substantiated, along with the development of regional support programs for green tourism, the creation of certification mechanisms, the development of human capital, and the introduction of digital platforms for booking and promotion. Conclusions: the development of green tourism is a strategic tool for enhancing the competitiveness of rural areas, strengthening the economic self-sufficiency of communities, and shaping a positive international image of Ukraine. Its expansion should be carried out within the framework of a coherent state policy based on the principles of sustainability, environmental responsibility and integration into national and European standards. The prospect of further research lies in exploring the potential of green tourism, with appropriate support, to play a leading role in the post-war recovery of rural regions, the preservation of cultural authenticity, and the provision of a new, higher quality of life for the local population.