Стилістична функція сталих сполучень української та угорської мов: порівняльний аспект

Abstract

Резюме. У статті здійснено комплексний аналіз сталих сполучень як важливого складника мовної системи, що акумулює історичний досвід, соціальне буття та національно-культурні цінності народу. Розглянуто фразеологізми як усталені, відтворювані в готовому вигляді сполучення слів, які є семантично цілісними й синтаксично неподільними, функціонують у мові як єдиний номінативно-оцінний знак та слугують засобом образного, емоційно-експресивного й культурно зумовленого осмислення дійсності, відображаючи національну специфіку мовної картини світу. Вони здатні передавати тонкі емоційні стани людини, відображати асоціативні зв’язки між явищами природи, повсякденними реаліями та людською поведінкою. Особливу увагу приділено стилістичній функції як ролі мовного знака, що сприяє досконалості, доречності, адекватності мовлення і сприймання; зображально-виражальна роль, цілеспрямоване призначення слів і виразів, обумовлені ідейно-змістовою інформацією та своєрідністю стилю автора. Стилістична функція сталих сполучень полягає у з’ясуванні мети, комунікативних завдань і прагматичного ефекту використання виражальних засобів мови. Аналіз стилістичної функції фразеологічних одиниць здійснюється через призму їхньої класифікації, що уможливлює виявлення функціонально-стилістичного потенціалу цих мовних одиниць та особливостей їхнього цілеспрямованого використання в різних типах текстів і комунікативних ситуаціях. У статті здійснено порівняльний аналіз класифікацій сталих сполучень в українському та угорському мовознавстві. Встановлено, що українська фразеологічна традиція ґрунтується на семантичних, структурно-граматичних та етнокультурних критеріях, тоді як угорські дослідники акцентують на функційно-прагматичному й жанровому підходах. Доведено, що дослідження цих наукових концепцій засвідчує спільність теоретичних засад, а також відмінності, зумовлені національною специфікою лінгвістичних традицій, що розширює можливості міжмовних, зіставних, стилістичних і перекладознавчих досліджень сучасної фразеології та визначає перспективи подальшого наукового осмислення сталих сполучень різних мов Європи комплексно та системно.

Abstract. The article presents a comprehensive analysis of fixed combinations as an important component of the language system, which accumulates historical experience, social existence and national and cultural values of the people. Phraseologisms are considered as established, reproducible in ready-made form combinations of words, which are semantically integral and syntactically indivisible, function in language as a single nominative-evaluative sign and serve as a means of figurative, emotionally-expressive and culturally conditioned comprehension of reality, reflecting the national specificity of the linguistic picture of the world. They are able to convey subtle emotional states of a person, reflect associative connections between natural phenomena, everyday realities and human behavior. Particular attention is paid to the stylistic function as the role of a linguistic sign, which contributes to the perfection, relevance, adequacy of speech and perception; figurative-expressive role, purposeful purpose of words and expressions, determined by ideologicalsemantic information and the originality of the author's style. The stylistic function of fixed combinations consists in clarifying the purpose, communicative tasks and pragmatic effect of using expressive means of language. The analysis of the stylistic function of phraseological units is carried out through the prism of their classification, which makes it possible to identify the functional-stylistic potential of these language units and the features of their purposeful use in different types of texts and communicative situations. The article provides a comparative analysis of the classifications of fixed combinations in Ukrainian and Hungarian linguistics. It is established that the Ukrainian phraseological tradition is based on semantic, structural-grammatical and ethnocultural criteria, while Hungarian researchers emphasize functional-pragmatic and genre approaches. It is proven that the study of these scientific concepts demonstrates the commonality of theoretical foundations, as well as differences due to the national specificity of linguistic traditions, which expands the possibilities of interlingual, comparative, stylistic and translation studies of modern phraseology and determines the prospects for further scientific understanding of fixed combinations of different European languages in a comprehensive and systematic manner.