Теоретичні підходи до визначення причин інфляції в новітніх умовах

Abstract

Резюме. Стаття присвячена теоретичному обгрунтуванню причин прояву інфляційних процесів у період 2020-2023 рр. у розвинених країнах Європи з урахуванням поширення пандемії Covid-19 та російсько-української війни, що в цілому призвело до повернення інфляційного тиску та уповільнили зростання світової економіки. У статті розглянуто актуальні дослідження з даної проблематики в контексті боротьби з інфляцією сукупністю монетарних та немонетарних інструментів регулювання. У статті констатовано, що подібно до обмежувальної монетарної політики, посилення фіскальної політики та збільшення податкового тягаря на домогосподарства спровокувало протилежний ефект. Історичний досвід вказує, що інфляційний ефект війни впливає не лише на ворогуючі сторони, але й на зовнішні країни. Такий стан речей призвів до поступового усунення сприятливих антиінфляційних ефектів глобалізації через поділ і фрагментацію ланцюгів поставок. Більшість країн-членів Європейського Союзу класифікували ціновий тиск з боку сукупної пропозиції, і, окрім монетарних підходів боротьби з інфляцією основний фокус застосовуваних заходів направлено не на стримування сукупного попиту. В статті виділено кілька причин прояву інфляції у 2020-2023 рр.: відновлення від рецесії, спричиненої епідемією коронавірусу, було надзвичайно швидким, субсидії, надані на ранніх стадіях пандемії, з часом збільшували попит; зміщення сукупного попиту з послуг на товари, викликаний пандемією, виявилося постійним; пропозиція не встигала за стрімким попитом, глобальні ланцюжки створення вартості опинилися під тиском; пропозиція була особливо обмеженою на енергетичних та інших товарних ринках, що спричинило значне зростання цін і більшу волатильність. Війна Росії проти України ще більше порушила глобальне постачання стратегічно важливих товарів – сира нафта, природний газ, нікель, паладій і добрива. Все це в цілому потребує вирішення як монетарними, так і немонетарними інструментами регулювання.

A cikk a 2020-2023 közötti Európa fejlett országaiban tapasztalható inflációs folyamatok okainak elméleti megalapozottságára reflektál, figyelembe véve a Covid-19 világjárvány terjedését és az orosz-ukrán háborút, amely általánosságban az inflációs nyomás visszatéréséhez vezetett, és lelassította a világgazdaság növekedését. A cikk tárgyalja a témával kapcsolatos jelenlegi kutatásokat és azok legújabb eredményeit, melyek segítséget nyújthatnak az infláció leküzdésére monetáris és nem monetáris eszközökkel. A cikk megállapítja, hogy a megszorító monetáris politikához hasonlóan a fiskális politika erősödése és a háztartások adóterheinek növekedése is ezzel ellentétes hatást váltott ki. A történelmi tapasztalatok azt mutatják, hogy a háború inflációs hatása nemcsak a hadviselő feleket, hanem a külső országokat is érinti az árnövekedés. Ez az állapot az ellátási láncok megosztottsága és széttagoltsága miatt a globalizáció kedvező inflációellenes hatásainak fokozatos megszűnéséhez vezetett. Az Európai Unió legtöbb tagállama az aggregált kínálat oldaláról minősítette az árnyomást, és az infláció elleni küzdelem monetáris megközelítésétől eltekintve az alkalmazott intézkedések fő hangsúlya nem az aggregált kereslet visszafogására irányul. A cikk több okot is azonosít az infláció 2020-2023-as megnyilvánulásának: rendkívül gyors volt a kilábalás a koronavírus-járvány okozta recesszióból, a járvány korai szakaszában nyújtott támogatások idővel növelték a keresletet; tartósnak bizonyult a világjárvány okozta aggregált kereslet eltolódása a szolgáltatásokról az áruk irányába; a kínálat nem tartott lépést a gyors kereslettel, a globális értékláncok nyomás alá kerültek; a kínálat különösen szűk volt az energia- és egyéb árupiacokon, ami jelentős áremelkedést és nagyobb volatilitást okozott. Oroszország Ukrajna elleni háborúja tovább zavarta a stratégiailag fontos nyersanyagok globális ellátását. Mindezek megoldására mind monetáris, mind nem monetáris szabályozási eszközöket együttesen kell igénybe venni.

Abstract.The article is devoted to the theoretical justification of the reasons for the manifestation of inflationary processes in the period 2020-2023 in the developed countries of Europe, taking into account the spread of the Covid-19 pandemic and the Russo-Ukrainian War, which in general led to the return of inflationary pressure and slowed down the growth of the global economy. The article examines current research on this issue in the context of combating inflation with a combination of monetary and non-monetary regulatory instruments. The article states that similar to the restrictive monetary policy, the strengthening of the fiscal policy and the increase of tax burden on households provoked the opposite effect. Historical experience shows that the inflationary effect of war affects not only the warring parties, but also external countries. This state of affairs led to the gradual elimination of the favourable anti-inflationary effects of globalization due to the division and fragmentation of supply chains. Most of the European Union member states have classified price pressure from the side of aggregate supply, and, apart from monetary approaches to fight inflation, the main focus of the applied measures is not aimed at curbing aggregate demand. In the article several reasons for the manifestation of inflation in 2020-2023 are identified: recovery from the recession caused by the coronavirus epidemic was extremely fast, subsidies provided in the early stages of the pandemic increased demand over time; the shift in aggregate demand from services to goods caused by the pandemic turned out to be permanent; supply has not kept up with rapid demand, global value chains have come under pressure; supply was particularly tight in energy and other commodity markets, causing significant price increases and greater volatility. Russia's war against Ukraine has further disrupted the global supply of strategically important commodities –crude oil, natural gas, nickel, palladium and fertilizers. All this in general needs to be solved by both monetary and non-monetary instruments of regulation.