Суспільно-географічна емерджентність міст Азії

Abstract

Резюме. Актуальність дослідження: за останні кілька десятиліть в Азії відбулися величезні демографічні зміни. Чисельність населення збільшилась з трохи більше 1 мільярда у 1990 році до 1,76 мільярда у наступні двадцять років і очікується, що ця тенденція продовжиться. До 2030 року в азійських містах проживатиме близько 2,6 мільярда людей. Хоча очікується, що Азія не досягне 70-відсоткового рівня урбанізації до 2026 року, частка міського населення Азії зросла з 31,5 відсотка у 1990 році до 42,2 відсотка у 2010 році, що є найвищим відсотковим приростом (10,7%) серед усіх регіонів світу. Зростання щільності міського населення в багатьох країнах Азії чинить величезний тиск на наявні економічні, соціальні та екологічні структури. Суспільно-географічна емерджентність міст у контексті дослідження визначає еволюцію урбаністичних структур через соціальні, економічні, екологічні, технологічні аспекти. Предметом дослідження є комплексний аналіз процесів формування, розвитку та функціонування міст Азії як емерджентних систем. Мета дослідження – визначити ключові аспекти емерджентності міст Азії, їхні характеристики, виклики і можливості. Методологія дослідження: системно-структурний підхід, методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, аналогії, співставлення та порівняння. Результати дослідження: визначено, що емерджентність міст Азії є багатогранним феноменом, який поєднує економічні, соціальні та екологічні аспекти розвитку. Успіх цих міст залежить від здатності адаптуватися до глобальних викликів і розробляти інноваційні Стратегії сталого розвитку. Практичне значення: отримано результати, які полягають у міждисциплінарному підході до аналізу емерджентності міст Азії. Запропонований підхід враховує культурні, соціальні та економічні особливості регіону, що дозволяє розкрити нові перспективи розвитку міських систем. Висновки: виокремлено характерні риси міст Азії, які слугують унікальними лабораторіями для дослідження емерджентності, пропонуючи багатий матеріал для аналізу взаємодії соціальних, економічних і екологічних процесів. Перспектива подальших досліджень полягає у вивченні можливостей глибшого розуміння процесів емерджентності міст в умовах Сталого розвитку.

Abstract. The relevance of the research: Asia has undergone tremendous demographic change over the past few decades. The population increased from just over 1 billion in 1990 to 1.76 billion in the next twenty years, and this trend is expected to continue. By 2030, around 2.6 billion people will live in Asian cities. Although Asia is not expected to reach 70 per cent urbanisation until 2026, the share of Asia’s urban population increased from 31.5 per cent in 1990 to 42.2 per cent in 2010, the highest percentage increase (10.7 per cent) of any region in the world. Increasing urban population densities in many Asian countries are putting enormous pressure on existing economic, social and environmental structures. The socio-geographical emergence of cities in the context of the study determines the evolution of urban structures through social, economic, environmental, and technological aspects. Subject research: a comprehensive analysis of the processes of formation, development and functioning of Asian cities as emergent systems. The purpose of the study is to identify the key aspects of Asian cities’ emergence, their characteristics, challenges and opportunities Research methodology: systemic and structural approach, methods of analysis and synthesis, induction and deduction, analogy, comparison and contrast. The results of the study: it was determined that the emergence of Asian cities is a multifaceted phenomenon that combines economic, social and environmental aspects of development. The success of these cities depends on their ability to adapt to global challenges and develop innovative sustainable development strategies. Practical significance: the results obtained are based on an interdisciplinary approach to analysing the emergence of Asian cities. The proposed approach takes into account the cultural, social and economic peculiarities of the region, which allows us to reveal new perspectives on the development of urban systems. Conclusions: the article identifies the characteristic features of Asian cities that serve as unique laboratories for the study of emergence, offering rich material for analysing the interaction of social, economic and environmental processes. The prospect of further research is to explore the possibilities of a deeper understanding of the processes of urban emergence in the context of sustainable development. An interdisciplinary approach to the study of Asian cities’ emergence should be a priority for future research.