Az altajisták szerepe az összehasonlító magyar nyelvészeti kutatásokban

Abstract

A magyar altajisták kutatásai szerint a török nyelv nem áll közvetlen genetikai kapcsolatban a magyar nyelvvel, azaz nem egy közös alapnyelv leszármazottai. A magyar nyelvet különböző időben török behatások érték, amelyek közül a legjelentősebb egy csuvasos típusú nyelv – minden valószínűséggel a volgai bolgár – hatása a legjelentősebb. A csuvasos jelleget elsősorban olyan hangtani jelenségek igazolják, mint a rotacizmus, illetve a lambdacizmus. A behatások ellenére a magyart semmiképpen sem tekinthetjük keveréknyelvnek, az megőrizte eredeti finnugor jellegét, a török hatások elsősorban a szókincsben jelennek meg. A fonetika terén jelentős behatás nem történt, azokat a magánhangzókat és mássalhangzókat, amelyek nem léteztek a magyar hangrendszerben az átvétel idején, egy hozzájuk közel álló hanggal helyettesítették, például a dzs-t gy-vel. Az alaktant vizsgálva megállapítható, hogy mind a névszói, mind az igeragozásból hiányzik bármiféle török hatás. A magyar szókészletbe szervesen beépült néhány száz török szó, amelyek egy része kifejezetten műveltségi szó. A török jövevényszavakkal foglalkozó legutóbbi összefoglaló munkában Róna-Tas András 419 magyar szóval kapcsolatban állítja, hogy biztos vagy lehetséges, illetve valószínű a török eredete, amelyek közül 384-nek volt az átadója egy nyugati ótörök nyelv. A nyugati ótörök nyelv korábbi nyelvek, illetve nyelvjárások szövetsége, amelyet hozzávetőlegesen az 5–12. század között az Urál hegységtől és az Urál folyótól nyugatra beszéltek. A 290 biztos minősítésű nyugati ótörök átvétel több mint felének van megfelelője a mai csuvasban. A török-magyar szóegyezéseken kívül még létezik mintegy száz magyar-mongol szóegyezés is, ezek döntő többségének azonban létezik török párhuzama is. Általánosan elterjedt nézet, hogy ezek a szavak a mongol nyelvben a törökből átvett jövevényszavak.

Abstract. According to research of the Hungarian scholars of Altaic languages, the Turkish Language has no direct genetic contact with the Hungarian, i. e. they are not the descendants of a common parent language. In different periods the Hungarian language was influenced by Turkic languages. The most significant influence was the influence of a Chuvash-type language, which was in all probability the (Volga) Bulgar. The Chuvash character is primarily verified by such phonetic phenomena as rhotacism and lambdacism. In spite of the influences, the Hungarian language cannot be considered a mixed language, it has preserved its original Finno-Ugric character, the Turkic influences appear firstly in lexicon. There was no significant influence in the field of phonetics. The vowels and consonants, not existing in the Hungarian sound-system in the time of borrowing, was replaced by a near sound, e. g. dzs (d͡ʒ) by gy (ɟ). Concerning the morphology, it is obvious, that a Turkic influence neither in declension, nor in conjugation is observable. A few hundred Turkic words has become an integral part of the Hungarian lexicon. In the latest comprehensive work dealing with Turkic loanwords András Róna-Tas states, that the Turkic origin of 419 Hungarian words is unquestionably, or possible, or presumable. 384 of them was borrowed from West Old Turkic language. West Old Turkic language is an alliance of previous languages or dialects, which was spoken approximately in 5–12th centuries west of Ural Mountains and Ural River. More than the half of the 290 West Old Turkic borrowings with unquestionably Turkic origin, has an equivalent in contemporary Chuvash. Besides the Turkic–Hungarian lexical coincidences also exist circa one hundred Hungarian–Mongolic word coincidences, but the vast majority of them also has a Turkic parallel. These Mongolic words are generally supposed to be borrowed from a Turkic language.

Резюме. Згідно дослідженнями угорських учених-алтаїстів, тюркська мова не має безпосереднього, прямого генетичного зв’язку з угорською, тобто вони не походять від спільної прамови. Угорська мова зазнала тюркських впливів у різні періоди, найсуттєвішим та значнішим з яких був вплив мови чуваського типу – ймовірно, волзької булгарської. Чуваський характер цього впливу підтверджується переважно такими фонетичними явищами, як ротацизм і ламбдацизм. Незважаючи на ці впливи, угорську мову ні в якому разі не можна вважати змішаною мовою, оскільки вона зберегла свою первинну фінно-угорську сутність, а тюркські впливи проявляються насамперед у лексиці. У сфері фонетики значного впливу не спостерігалося. Голосні та приголосні звуки, які не існували в угорській фонетичній системі мови під час запозичення, замінювалися найближчими подібними звуками, наприклад, звук «дж» (d͡ʒ) замінювався на «дь» (ɟ). Аналіз морфології показує, що ні в іменникових, ні у дієслівних відмінюваннях тюркських впливів не виявлено. В угорський словниковий склад органічно увійшло кілька сотень тюркських слів, деякі з яких є культурно-специфічними термінами. У своїй останній праці, присвяченій тюркським запозиченням, Андраш Рона-Таш вважає, що 419 угорських слів мають підтверджене, можливе або ймовірне тюркське походження. З них 384 слова були запозичені із західної старотюркської мови. Західна старотюркська мова була союзом мов та діалектів, що існували приблизно в період між V і XII століттями на захід від Уралу та річки Урал. Більше половини з 290 підтверджених запозичень із західної старотюркської мають відповідники у сучасній чуваській мові. Окрім тюрксько-угорських лексичних паралелей, існує близько ста угорсько-монгольських співспадінь у словниковому складі, більшість з яких також має тюркський аналог. Загальноприйнята думка полягає в тому, що ці слова є запозиченнями з тюркської в монгольську мову.