О-мовлення досвіду Іншого в художньому творі (на прикладі містичного оповідання Софії Яблонської «Зачарований рік»)

Abstract

Резюме. У дослідженні з’ясовано, що в українській літературі першої половини ХХ ст. чільне місце належить стратегії о-мовлення мандрівного досвіду письменниками. З-поміж здобутків літератури подорожей зазначеного періоду особливий інтерес становить доробок Софії Яблонської. Наголошено, що, подорожуючи, вона прагнула пізнати світ і себе у світі, тому в її творах зосереджено увагу на різних аспектах, наприклад, екзотичності країн, національному наративі (Свій / Інший), погляді мандрівниці на Іншого, пізнанні простору Іншого, погляді Іншого на мандрівницю. Феномен китайськості Софія Яблонська розкривала поступово: о-мовлювала в творах, закарбовувала у світлинах, фільмувала. В оповіданні «Зачарований рік» письменниця вдалася до поетики містичного, завдяки чому вона актуалізувала особливий художній дискурс, а також описала досвід Іншого. Констатовано, що у зображенні містичного домінують архаїчноміфологічні світоглядні уявлення, що зумовлює віру в досконалість «міфічної» свідомості та істини «верховної мудрості міфічного пра-часу» (Г.-Ґ. Ґадамер). Одним із інструментів посилення містичного стала числова символіка, котра апелювала до міфомислення, де число виконує функцію провідника, залучає профанне в міфічнорелігійний процес «освячення». Виявлено, що структуроутворюючим для оповідання став універсальний принцип організації міфу, а його смисл конструюється під час розкриття дихотомій Європа / Азія, традиційний Китай / модерний Китай. Відповідний спосіб світорозуміння оприявнюється через ставлення до ґеніїв, які наділені надприродними властивостями і здатні впливати на життя людини. Якщо в тлумаченні артефактів і практик китайської культури представники першої світоглядної стратегії пояснення зводили до площини матеріально-речовинного і логіко-раціоналістичного (Сімон, Шен-Та-Ко, молодий лікар), то представники другої світоглядної стратегії апелювали до ірраціонального, непідвладного ratio (Ріта, Ляо-Шен, бонза з Тибету). Конфронтація двох світоглядних позицій зумовлює появу третьої, за якою формувалось розуміння досвіду Іншого як такого, що переважає гостротою суджень (консули, старий лікар, героїня-оповідачка). Містичне як чинник поетики твору в оповіданні виконує синтаксичну функцію. Атмосфера містичного нагнітається поступово, воно «промовляє» загадково й повчально. Здійснений аналіз дав підстави зробити висновок, що письменниця залучила містичне в літературний твір із гносеологічною метою.

Abstract. The study reveals that in Ukrainian literature of the first half of the 20th century, a prominent place is given to the strategy of articulating travel experiences by writers. Among the achievements of travel literature of that period, the works of Sofia Yablonska hold particular interest. It is emphasized that in her travels, she sought to understand the world and herself within it; therefore, her writings focus on various aspects such as the exoticism of countries, the national narrative (Self / Other), the traveller’s gaze upon the Other, the exploration of the Other’s space, and the Other’s view of the traveller. Yablonska gradually uncovered the phenomenon of Chineseness: she articulated it in her works, captured it in photographs, and filmed it. In the short story Зачарований рік [The Enchanted Year], the author employed the poetics of the mystical, through which she activated a unique artistic discourse and described the experience of the Other. It is noted that in the depiction of the mystical, archaic and mythological worldviews dominate, which reflects a belief in the perfection of “mythical” consciousness and in the truth of the “supreme wisdom of mythical primordial time” (H.-G. Gadamer). One of the tools used to intensify the mystical aspect was numerical symbolism, which appealed to mythological thinking, where numbers serve as guides and involve the profane in the mythic-religious process of “sanctification.” The universal principle of myth organization becomes the structuring element of the story, and its meaning is constructed through the revelation of dichotomies such as Europe / Asia, traditional China / modern China. This worldview is revealed through attitudes toward genii, who possess supernatural properties and can influence human lives. While representatives of the first worldview strategy interpreted Chinese cultural artefacts and practices through a material-substantive and logical-rationalist lens (Simon, Shen-Ta-Ko, the young doctor), those of the second worldview strategy appealed to the irrational and that which is beyond ratio (Rita, Liao-Shen, the Tibetan bonze). The confrontation of these two worldviews gives rise to a third, in which the understanding of the experience of the Other is formed as one that surpasses through the sharpness of judgment (the consuls, the old doctor, the female narrator-protagonist). The mystical, as a component of the work’s poetics, fulfils a syntactic function in the short story. The mystical atmosphere intensifies gradually, “speaking” in a mysterious and didactic manner. The analysis allows us to conclude that the author incorporated the mystical into the literary text with an epistemological intent.

A tanulmány feltárja, hogy a 20. század első felének ukrán irodalmában kiemelkedő szerepet kapott az utazási tapasztalatok irodalmi megfogalmazása. Az adott korszak utazási irodalmának eredményei közül különösen figyelemre méltó Jablonszka Szofia munkássága. Kiemelendő, hogy utazásai során arra törekedett, hogy megismerje a világot és önmagát a világban, így írásaiban különféle aspektusokra összpontosít: az országok egzotikusságára, a nemzeti narratívára (Saját / Idegen), az utazó viszonyára az Idegennel, az Idegen terének megismerésére, valamint az Idegen viszonyára az utazóval. Jablonszka fokozatosan tárta fel a „kínaiság” jelenségét: írásaiban megfogalmazta, fényképeken megörökítette, filmre vette. A „Зачарований рік” [Elvarázsolt év] című elbeszélésében a misztikum poétikájához nyúlt, amelynek segítségével sajátos művészi diskurzust teremtett, s egyben az Idegen tapasztalatát ábrázolta. Megállapítható, hogy a misztikum ábrázolásában archaikus és mitologikus világnézetek dominálnak, amelyek a „mitikus” tudat tökéletességébe és a „mitikus ősidők legfőbb bölcsességének” (H.-G. Gadamer) igazságába vetett hitet tükrözik. A misztikum erősítésének egyik eszköze a számszimbolika volt, amely a mitikus gondolkodásra utal, ahol a szám útmutatóként szolgál, és a hétköznapit bevonja a mitikus-vallási „szentté válás” folyamatába. A mítosz szerveződésének univerzális elve válik az elbeszélés strukturáló tényezőjévé, jelentését pedig az olyan dichotómiák feltárása alakítja, mint Európa / Ázsia, tradicionális Kína / modern Kína. Ez a világszemlélet a természetfeletti tulajdonságokkal rendelkező, az emberi életet befolyásolni képes géniuszokhoz való viszonyon keresztül jelenik meg. Míg az első világnézeti stratégia képviselői a kínai kultúra tárgyi és gyakorlati elemeit anyagi-tárgyi és logikai-racionalista szempontból értelmezik (Simon, Shen-Ta-Ko, a fiatal orvos), addig a második stratégia képviselői az irracionálishoz, a ráció számára hozzáférhetetlenhez fordulnak (Rita, Liao-Shen, a tibeti bonc). E két világnézeti pozíció konfrontációjából születik meg egy harmadik, amelyben az Idegen tapasztalatának értelmezése úgy jelenik meg, mint ami éleslátásával felülmúlja a korábbiakat (a konzulok, az idős orvos, a női elbeszélő-főhős). A misztikum az elbeszélésben a mű poétikájának egyik szintaktikai összetevőjeként működik. A misztikus atmoszféra fokozatosan sűrűsödik, titokzatosan és tanulságosan „szólal meg”. Az elemzés lehetőséget ad arra a következtetésre, hogy a szerző ismeretelméleti céllal emelte be a misztikumot az irodalmi szövegbe.