A Pénzügyi piac szabályozásának mechanizmusa az Európai Unióban

Abstract

A tanulmány célja az Európai Unió pénzügyi piacainak állami szabályozási mechanizmusainak átfogó elemzése, különös tekintettel a makroprudenciális és mikroprudenciális szabályozás szerepére és azok kölcsönhatásaira. A vizsgálat alapját a pénzügyi piacok stabilitásának biztosítása és a rendszerkockázatok megelőzése képezi, amelyek fontosságát a 2008-as globális pénzügyi válság, a COVID–19 világjárvány és a legújabb geopolitikai feszültségek is hangsúlyossá tették. A tanulmány bemutatja a négy klasszikus szabályozási modellt: az intézményi (szektorális), a funkcionális, az integrált és a Twin Peaks modellt. Ezek eltérő mértékben vannak jelen az egyes uniós tagállamok gyakorlatában, és különböző előnyöket és hátrányokat hordoznak magukban. A szektorális modell a szabályozói hatáskörök világos megosztását biztosítja, ugyanakkor növeli a szabályozói versengés és az érdekellentétek kockázatát. Az integrált modell ezzel szemben egységes fellépést tesz lehetővé, viszont a rendszer összetettségéből adódóan rugalmatlan lehet. Kiemelt figyelmet kap a nem banki pénzügyi szektor szabályozása is, különös tekintettel a biztosítók, nyugdíjpénztárak és egyéb pénzügyi szolgáltatók prudenciális felügyeletére. A digitális pénzügyi szolgáltatások, mint a kriptoeszközök és a decentralizált pénzügyi (DeFi) platformok szabályozása az EU-ban még kialakulóban van, azonban a MiCA rendelet elfogadása jelentős lépés a transzparencia és a befektetővédelem megerősítése felé. A tanulmány rámutat a fenntarthatósági szempontok (ESG) integrációjának szükségességére is, hiszen a klímakockázatok közvetve a pénzügyi stabilitást is veszélyeztethetik. A makroprudenciális szabályozás célja a pénzügyi rendszer egészének stabilitása, a ciklikus és strukturális rendszerkockázatok mérséklése. Ezzel szemben a mikroprudenciális felügyelet az egyes pénzügyi intézmények fizetőképességét, megbízhatóságát hivatott biztosítani. A kettő közötti összhang elengedhetetlen: a túlzott mikroprudenciális szigor csökkentheti a hitelnyújtást, míg a makroprudenciális kontroll hiánya rendszerszintű válságokhoz vezethet. A kutatás elemzi az ESRB és az SSM kulcsszerepét, továbbá a Bankunió és az Egységes Szabálykönyv (Single Rulebook) működését. E szabályozási keretek célja az átláthatóság növelése, a pénzügyi szektorba vetett bizalom erősítése, valamint a rendszerkockázatok mérséklése. A vizsgálat rámutat, hogy az új technológiák (regtech, suptech) alkalmazása elősegítheti a felügyeleti tevékenység hatékonyságát. A tanulmány következtetései szerint a szabályozási rendszerek jövőbeli fejlődése a digitális pénzügyi innovációk és a fenntarthatósági kockázatok teljes körű integrációján, valamint a makro- és mikroprudenciális megközelítések szorosabb összehangolásán alapul majd.

Резюме. У статті здійснено всебічний аналіз механізмів державного регулювання фінансових ринків Європейського Союзу з акцентом на роль та взаємодію макро- та мікропруденційного регулювання. У центрі дослідження – забезпечення стабільності фінансової системи та запобігання системним ризикам, значення яких особливо зросло після глобальної фінансової кризи 2008 року, пандемії COVID–19 та новітніх геополітичних загроз. Розглянуто чотири класичні моделі регулювання: інституційну (секторальну), функціональну, інтегровану та Twin Peaks. Їх застосування у країнах ЄС різниться, а кожна модель має свої переваги й недоліки. Секторальна модель забезпечує чіткий розподіл повноважень між регуляторами, але підвищує ризик виникнення конфлікту інтересів. Натомість інтегрована модель дозволяє уніфікований підхід, хоча через складність може бути менш гнучкою. Особливу увагу приділено регулюванню небанківського фінансового сектору – страхових компаній, пенсійних фондів та інших фінансових установ. Регулювання цифрових фінансових послуг, зокрема криптоактивів та DeFi-платформ, перебуває на стадії формування, однак прийняття регламенту MiCA є суттєвим кроком до посилення прозорості та захисту інвесторів. Також підкреслено необхідність інтеграції факторів сталого розвитку (ESG), оскільки кліматичні ризики можуть опосередковано загрожувати фінансовій стабільності. Макропруденційна політика спрямована на збереження стійкості всієї фінансової системи та зниження системних ризиків, тоді як мікропруденційна забезпечує фінансову надійність окремих установ. Баланс між ними надзвичайно важливий: надмірна жорсткість мікропруденційного контролю обмежує кредитування, тоді як недостатнє макропруденційне наглядання загрожує системними кризами. У роботі проаналізовано діяльність ESRB та SSM, а також функціонування Банківського союзу й Єдиного зводу правил (Single Rulebook). Ці інститути покликані підвищувати прозорість фінансового сектору, зміцнювати довіру до ринку та знижувати системні ризики. Окремо розглянуто можливості застосування новітніх технологій (regtech, suptech), що підвищують ефективність наглядової діяльності. У висновках зазначено, що майбутній розвиток регуляторних систем залежатиме від повної інтеграції цифрових фінансових інновацій, врахування ризиків сталого розвитку та тіснішої координації макро- й мікропруденційного регулювання.наглядання загрожує системними кризами. У роботі проаналізовано діяльність ESRB та SSM, а також функціонування Банківського союзу й Єдиного зводу правил (Single Rulebook). Ці інститути покликані підвищувати прозорість фінансового сектору, зміцнювати довіру до ринку та знижувати системні ризики. Окремо розглянуто можливості застосування новітніх технологій (regtech, suptech), що підвищують ефективність наглядової діяльності. У висновках зазначено, що майбутній розвиток регуляторних систем залежатиме від повної інтеграції цифрових фінансових інновацій, врахування ризиків сталого розвитку та тіснішої координації макро- й мікропруденційного регулювання.

Abstract. This study presents a comprehensive analysis of the mechanisms of state regulation of financial markets in the European Union, focusing on the role and interaction of macroprudential and microprudential policies. The research emphasizes the importance of maintaining financial system stability and preventing systemic risks, particularly in light of recent global financial crises, the COVID–19 pandemic, and emerging geopolitical challenges. The paper reviews four classical regulatory models: institutional (sectoral), functional, integrated, and Twin Peaks. These models are implemented to varying degrees across EU member states, each with distinct advantages and drawbacks. The sectoral model ensures a clear division of regulatory powers but increases the risk of conflicts of interest between authorities. Conversely, the integrated model allows for a unified approach but may lack flexibility due to its complexity. Special attention is given to the regulation of the non-banking financial sector, including insurance companies, pension funds, and other financial service providers. Regulation of digital financial services, such as crypto-assets and decentralized finance (DeFi) platforms, is still developing within the EU; however, the adoption of the MiCA regulation represents a significant step toward enhancing transparency and investor protection. The integration of sustainability (ESG) factors into prudential frameworks is also emphasized, as climate risks may indirectly threaten financial system stability. Macroprudential regulation focuses on maintaining the stability of the financial system as a whole and mitigating systemic risks, while microprudential supervision ensures the solvency and reliability of individual institutions. Achieving a balance between these two levels is crucial; excessive microprudential strictness may constrain lending, whereas insufficient macroprudential oversight could lead to systemic crises. The study analyzes the pivotal roles of the ESRB and the SSM, along with the functioning of the Banking Union and the Single Rulebook. These frameworks aim to increase transparency, strengthen market confidence, and reduce systemic risks in the EU financial sector. The potential application of innovative technologies such as regtech and suptech to enhance supervisory effectiveness is also discussed. In conclusion, the study asserts that the future development of regulatory systems will depend on the full integration of digital financial innovations, the inclusion of sustainability risks in prudential policies, and closer coordination between macroprudential and microprudential approaches.