A saját tőke számvitelének elméleti aspektusai: a nemzeti és nemzetközi számviteli standardok összehasonlítása

Abstract

A saját tőke a számvitel egyik alapvető kategóriája, amely a vállalkozás eszközeinek értékét tükrözi a kötelezettségek levonása után. A saját tőke hatékony kezelése kulcsfontosságú a gazdasági egységek pénzügyi stabilitásának és versenyképességének biztosításához. Azonban a gyakorlatban jelentős eltérések mutatkoznak a saját tőke számviteli megközelítéseiben különböző országokban, amelyeket a nemzeti számviteli standardok és a Nemzetközi Pénzügyi Beszámolási Standardok (IFRS) alkalmazása befolyásol. A tanulmány célja a saját tőke lényegének megértéséhez szükséges elméleti megközelítések összefoglalása, a nemzeti és nemzetközi számviteli megközelítések közötti koncepcionális különbségek feltárása, valamint az ezek összehangolására irányuló javaslatok megfogalmazása. A cikkben elemezzük a „saját tőke” fogalmát a hazai és nemzetközi jogi dokumentumokban, jellemzzük a saját tőke összetevőinek osztályozását, felvázoljuk a tőke elszámolásában, értékelésében és kimutatásában alkalmazott módszertani különbségeket. Vizsgáljuk a saját tőke olyan elemeit, mint az alaprészesedés, a kiegészítő tőke, a fel nem osztott nyereség és a tartalékok, valamint a tőke szerepét a gazdálkodó szervezet pénzügyi helyzetéről szóló beszámolóban. A fő hangsúly a nemzeti számviteli standardok és a Nemzetközi Pénzügyi Beszámolási Standardok (IFRS) összehasonlító elemzésén van, azzal a céllal, hogy feltárja a saját tőke számviteli megközelítéseinek különbségeit. Vizsgálatra kerül a saját tőke meghatározása és osztályozása, az értékelés elvei és a pénzügyi beszámolókban való megjelenítése nemzeti és nemzetközi standardok szerint. Meghatározásra kerülnek a nemzetközi standardok alkalmazásának előnyei és hátrányai a hazai gyakorlattal összehasonlítva. A saját tőke elszámolásának megközelítéseinek összehangolása a nemzeti számviteli standardok és a nemzetközi pénzügyi beszámolási standardok között elengedhetetlen feltétele a pénzügyi beszámolók megbízhatóságának és összehasonlíthatóságának javításának, ami viszont elősegíti az üzleti tevékenység átláthatóságát, a befektetési környezet javítását és az ukrán vállalkozások hatékony integrációját a nemzetközi gazdasági környezetbe. Javaslatokat teszünk a saját tőke számviteli módszertanának fejlesztésére a pénzügyi beszámolók minőségének javítása és a nemzetközi követelményekkel való összhang biztosítása érdekében.

Резюме. Власний капітал є однією з ключових категорій бухгалтерського обліку, яка відображає вартість активів підприємства після відрахування його зобов’язань. Ефективне управління власним капіталом є важливим елементом забезпечення фінансової стійкості та конкурентоспроможності суб’єктів господарювання. Проте, на практиці існують суттєві розбіжності у підходах до обліку власного капіталу в різних країнах, що зумовлено як національними стандартами бухгалтерського обліку, так і застосуванням Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). Метою дослідження є узагальнення теоретичних підходів до розуміння сутності власного капіталу, виявлення концептуальних відмінностей між національними та міжнародними підходами до його обліку, а також формулювання пропозицій щодо їх узгодження. У статті проаналізовано зміст поняття «власний капітал» у вітчизняних і міжнародних нормативно-правових документах, охарактеризовано класифікацію складових власного капіталу, окреслено методологічні відмінності у визнанні, оцінці та відображенні капіталу в обліку. Досліджуються такі елементи власного капіталу, як статутний капітал, додатковий капітал, нерозподілений прибуток та резерви, а також роль капіталу у формуванні звітності про фінансовий стан суб’єкта господарювання. Основна увага приділена порівняльному аналізу національних стандартів бухгалтерського обліку та Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), з метою виявлення відмінностей у підходах до обліку власного капіталу. Розглянуто особливості визначення та класифікації власного капіталу, принципи його оцінки та відображення у фінансовій звітності згідно з національними та міжнародними стандартами. Визначено переваги та недоліки використання міжнародних стандартів порівняно з вітчизняною практикою. Узгодження підходів до обліку власного капіталу між НП(С)БО та МСФЗ є необхідною умовою для підвищення достовірності та порівнюваності фінансової звітності, що у свою чергу сприятиме прозорості бізнесу, покращенню інвестиційного клімату та ефективній інтеграції українських підприємств у міжнародне економічне середовище. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення методики обліку власного капіталу з метою підвищення якості фінансової звітності та її узгодженості з міжнародними вимогами.

Abstract. Equity is one of the fundamental categories of accounting that reflects the value of an enterprise's assets after deducting its liabilities. Effective management of equity is a key element in ensuring the financial stability and competitiveness of economic entities. However, in practice, there are significant differences in approaches to equity accounting across various countries, influenced by national accounting standards and the application of International Financial Reporting Standards (IFRS). The purpose of the study is to summarise theoretical approaches to understanding the essence of equity capital, identify conceptual differences between national and international approaches to its accounting, and formulate proposals for their harmonisation. The article analyses the meaning of the term ‘equity capital’ in domestic and international regulatory documents, describes the classification of equity capital components, and outlines methodological differences in the recognition, measurement and presentation of capital in accounting. It looks at elements of equity, like authorised capital, additional capital, retained earnings and reserves, as well as the role of capital in reporting on the financial position of a business. The focus is on a comparative analysis of national accounting standards and IFRS to identify differences in approaches to equity accounting. The study examines the definition and classification of equity, principles of its valuation, and its presentation in financial statements according to national and international standards. The advantages and disadvantages of using international standards compared to domestic practices are identified. Harmonisation of approaches to equity accounting between NAS and IFRS is a prerequisite for improving the reliability and comparability of financial statements, which in turn will promote business transparency, improve the investment climate and facilitate the effective integration of Ukrainian enterprises into the international economic environment. Recommendations are proposed to improve equity accounting methodology to enhance the quality of financial reporting and align it with international requirements.