Лексеми з просторовою семантикою у повісті «Восьминоги» Оксани Луцишиної

Abstract

Резюме. Сучасна художня література дедалі частіше перестає розглядати простір як суто декорацію чи тло для розгортання подій. Натомість простір набуває статусу самостійного і повноцінного персонажа, який активно впливає на перебіг сюжету, настрій твору та внутрішній світ героїв. Він здатен трансформувати психологічні стани персонажів, задавати ритм розповіді, формувати атмосферу, а іноді навіть диктувати логіку подій. У цьому контексті особливо цікавою постає повість Оксани Луцишиної "Восьминоги", яка яскраво демонструє, як простір може виходити за межі географічного чи побутового контексту. Тут простір стає чимось значно ширшим і глибшим це водночас тіло й пам’ять, внутрішнє переживання і тривожне відчуття нестабільності, а також своєрідна подорож у глибини підсвідомості.