Beyond growth: rethinking sustainable tourism through social, economic, and environmental dimensions

Abstract

Abstract. Relevance of the study. The study explores the complex relationship between urban tourism and sustainable development, emphasizing the balance between economic growth, social equity, and environmental responsibility. The subject of this research is the evolving governance models for sustainable tourism in urban environments, where overtourism, short-term rentals, and changes in resident-tourist dynamics pose new challenges for policymakers. The objective of the study is to analyze theoretical approaches to sustainable tourism management, assess the social impacts of tourism expansion, and propose governance strategies that integrate tourism into broader urban planning frameworks while maintaining sustainability principles. The methodology employed in this research includes a systematic review of scholarly literature on sustainable tourism, urban tourism development models, and destination management theories, with a focus on the Butler’s Tourism Area Life Cycle Model and Doxey’s Irritation Index. The study also incorporates comparative analysis of case studies, particularly examining tourism policy shifts in European cities facing overtourism. Key qualitative indicators related to visitor management, carrying capacity, and governance frameworks are critically assessed. The results indicate that while traditional tourism management approaches emphasize economic benefits, contemporary strategies must prioritize long-term social sustainability by integrating stakeholder participation, resident well-being, and cultural heritage preservation. The study identifies a paradigm shift from minimizing negative tourism impacts to actively maximizing positive contributions, such as infrastructure improvements, economic diversification, and cultural revitalization. Furthermore, governance models that emphasize participatory decision-making and adaptive management prove more effective in balancing tourism growth with local community interests. The findings of this study can be applied in municipal governance, tourism policymaking, and strategic urban planning. Policymakers, city planners, and tourism industry stakeholders can utilize the proposed governance frameworks to create balanced, community-centered tourism policies that enhance urban sustainability. The insights from this research also contribute to academia by bridging gaps between tourism development theories and practical urban sustainability models. In conclusion, the research underscores that sustainable urban tourism management requires a shift from conventional economic-driven models to holistic frameworks that integrate environmental conservation, social equity, and responsible governance. Future studies should further explore the role of digitalization, crisis resilience, and comparative policy analyses to enhance sustainable tourism strategies. A comprehensive, stakeholder-driven approach will be key to ensuring that tourism continues to contribute positively to urban development rather than becoming a source of socio-environmental degradation.

Резюме. Актуальність дослідження: автори висвітлили складні взаємозв’язки між міським туризмом і сталим розвитком, акцентуючи увагу на балансі між економічним зростанням, соціальною справедливістю й екологічною відповідальністю. Предмет дослідження: еволюція моделей управління сталим розвитком туризму в міському середовищі, де перенасичення туристами, короткострокова оренда житла та зміни у взаємодії між місцевими жителями й відвідувачами створюють нові виклики для політиків. Метою дослідження є аналіз теоретичних підходів до управління сталим туризмом, оцінювання соціальних наслідків розширення туристичної діяльності й розроблення стратегій управління, що інтегрують туризм у ширший контекст міського планування, дотримуючись принципів сталості. Методологія дослідження включає систематичний аналіз наукової літератури щодо сталого розвитку туризму, моделей розвитку міського туризму й теорій управління дестинаціями, з особливим акцентом на моделі життєвого циклу туристичної території Р. Батлера й індекс роздратування Д. Доксі. Застосовано порівняльний аналіз кейсів, зокрема аналіз політичних змін у сфері туризму в європейських містах, які стикаються з проблемами надмірного туризму. Критично оцінено основні якісні показники, що стосуються управління відвідувачами, допустимого навантаження на туристичні дестинації та моделей управління. Результати дослідження свідчать, що традиційні підходи до управління туризмом зосереджуються переважно на економічних перевагах, тоді як сучасні стратегії мають орієнтуватися на довгострокову соціальну сталість, інтегруючи участь зацікавлених сторін, добробут місцевих жителів і збереження культурної спадщини. Дослідження виявляє зміщення парадигми від мінімізації негативних впливів туризму до активного максимізування його позитивного внеску, зокрема розвитку інфраструктури, економічної диверсифікації та культурного відродження. Крім того, моделі управління, які ґрунтуються на партисипативному прийнятті рішень та адаптивному менеджменті, є більш ефективними в збалансуванні туристичного зростання з інтересами місцевих громад. Практичне значення: отримані результати можуть бути застосовані в муніципальному управлінні, під час розроблення туристичної політики та стратегічного міського планування. Політикам, міським планувальникам і представникам туристичної галузі запропоновано моделі управління, що сприяють розробленню збалансованих, орієнтованих на громаду політик сталого туризму. Висновки дослідження також мають наукове значення, оскільки поєднують теоретичні підходи до розвитку туризму з практичними аспектами міської сталості. У підсумку дослідження підкреслює необхідність переходу від традиційних економічно орієнтованих моделей управління міським туризмом до комплексних підходів, що інтегрують екологічну відповідальність, соціальну справедливість та ефективне управління. Перспектива подальших досліджень має бути спрямована на вивчення ролі цифровізації, стійкості до кризових явищ і порівняльний аналіз політик для вдосконалення стратегій сталого туризму. Комплексний, оснований на участі зацікавлених сторін підхід стане ключовим чинником забезпечення позитивного внеску туризму в розвиток міст, уникаючи при цьому соціальних та екологічних загроз.