Облік виготовлення основних засобів: порівняння української та угорської практики

Abstract

Резюме. У статті здійснено порівняльне дослідження підходів до бухгалтерського обліку процесу виготовлення основних засобів підприємствами в Україні та Угорщині. У межах дослідження розкрито відмінності між поняттями виготовлення та капітального будівництва, що мають важливе значення для правильного відображення витрат у системі бухгалтерського обліку. Аналіз національних нормативних положень та угорського бухгалтерського законодавства засвідчив як наявність загальних концептуальних підходів до капіталізації витрат, так і відмінності у структурі рахунків, термінах, а також в дозволених облікових практиках, зокрема щодо переоцінки активів. У результаті дослідження виокремлено спільні риси вітчизняної та угорської практики, серед яких: послідовність господарських операцій, логіка накопичення витрат та орієнтація на оцінку активів за історичною собівартістю. Водночас виявлено низку розбіжностей, що пов’язані з різною деталізацією рахунків та етапів обліку, а також допустимістю переоцінки.

Abstract. This article provides a comparative analysis of accounting approaches to the internal production of property, plant and equipment (PPE) in Ukraine and Hungary. The study focuses on the conceptual definition of PPE manufacturing as a specific type of investment activity that involves creating long-term assets using a company’s own resources rather than acquiring them externally. The distinction between asset manufacturing and capital construction is emphasized, which has significant implications for the classification of expenses and the accuracy of financial reporting.The research investigates national accounting standards in Ukraine (NAS 7 “Property, Plant and Equipment”) and Hungarian accounting regulation (Act C of 2000 on Accounting), highlighting the similarities and differences in recognition, measurement, and reporting practices. While both systems adhere to the principle of historical cost and capitalization of directly attributable costs, the analysis reveals structural discrepancies in account classification, the scope of cost elements included, and approaches to revaluation.In Ukraine, a more granular account structure is used, while Hungary applies a more aggregated classification. The permissibility and frequency of asset revaluation differ significantly between the two countries. Moreover, the regulatory environment in Hungary imposes more detailed disclosure requirements, contributing to a higher level of transparency in asset reporting. Another fundamental divergence lies in the staging and logic of capitalization. In Ukraine, the process follows a two-stage model: expenditures are initially accumulated on account 152 “Acquisition (Production) of Fixed Assets”, and upon completion, assets are reclassified to account 10 “Fixed Assets”. In contrast, the Hungarian accounting system employs a three-stage approach: production costs are first collected under account 161 “Costs of Manufacturing Fixed Assets”, then transferred to account 131 “Investments in Progress”, and finally capitalized to the definitive asset category, such as account 113 “Machinery and Equipment”. This difference reflects a broader variation in the structure of asset lifecycle tracking and internal control: the Hungarian model places more emphasis on project-based accumulation and intermediate classification, while the Ukrainian model provides a more streamlined transition between acquisition/production and capitalization.The article also addresses the implications of these differences for the comparability of financial statements and the harmonization of accounting practices. Key findings suggest that although both countries align with the general framework of IFRS, the implementation details vary due to national legislation and professional practice.