Recovery of Monofunctional Systems: an Integrated Model of Socio-Economic and Cognitive Resilience

Abstract

Abstract. The study was conducted in the context of the urgent need to ensure the recovery of socio-economic systems affected by polycrisis challenges, particularly those stemming from wartime transformations. Special attention is given to overcoming the syndrome of acquired helplessnessand the associated cognitive deformations that emerge under prolonged crisis shocks and threaten both spatial and institutional resilience. The aim of this work is to develop an Integrated Model of Socio-Economic and Cognitive Resilience, which combines the concepts of war-induced monofunctionalization, institutional transformation, and reconstructive spatial development. The model is conceptual-analytical and methodologically prognostic, accounting for the polycrisis context by integrating cognitive, socio-ecological-economic, and demographic factors, and is designed to neutralize systemic barriers such as loss of diversification, institutional dysfunction, and criminogenic–corruption risks. The methodological foundation of the study is scenario modelling of war-induced monofunctionalization, within which a spatial-territorial typology of seven macro-regional zones was carried out. This approach allowed the identification of critical nodes of spatial recovery, the diagnosis of cognitive deformations in society, and the substantiation of opportunities for forming polycentric models of regeneration of monofunctional systems. The proposed model is structured into three blocks: economic diversification, cognitive regeneration, and strengthening institutional integrity, thereby enhancing the adaptability and resilience of the national economy under polycrisis and post-crisis conditions. Empirical testing (using the case of Ukraine) confirmed that the application of Integrated Model of Socio-Economic and Cognitive Resilience reduces the negative effects of syndrome of acquired helplessness and Stockholm syndrome, lowers institutional vulnerability, and creates a foundation for reconstructive spatial development. The findings demonstrate that overcoming polycrisis determinants of war-induced monofunctionalization is possible only through a systemic approach that integrates demographic, social, ecological, cognitive, institutional, and economic instruments, making the proposed model universal for application in states undergoing wartime or post-war transformational conditions.

A kutatás arra a sürgető társadalmi-gazdasági igényre reflektál, hogy biztosítani kell a polikrízisek, különösen a háborús átalakulások által érintett rendszerek helyreállítását. Kiemelt figyelmet kap a szerzett tehetetlenség szindrómájának és az ezzel összefüggő kognitív torzulásoknak a leküzdése, amelyek tartós krízishelyzetekben alakulnak ki, és veszélyeztetik a térbeli és intézményi ellenállóképességet. A munka célja egy integrált társadalmi-gazdasági és kognitív rezilienciamodell kidolgozása, amely egyesíti a háborús monofunkcionalizáció, az intézményi átalakulás és a rekonstruktív térfejlesztés koncepcióit. A modell koncepcionális-analitikus és módszertanilag prognosztikus jellegű, figyelembe veszi a polikrízis környezetét, és integrálja a kognitív, szocioökológiai-gazdasági és demográfiai tényezőket. Célja a rendszerszintű akadályok semlegesítése, amelyek a diverzifikáció elvesztéséhez, az intézményi diszfunkcióhoz, valamint a kriminalizációs és korrupciós kockázatok erősödéséhez vezetnek. A kutatás módszertani alapját a háborús monofunkcionalizáció szcenárióalapú modellezése képezi. Ennek keretében térbeli-területi tipológia készült hét makroregionális zónára vonatkozóan, amely lehetővé tette a térbeli regeneráció kritikus csomópontjainak azonosítását, a társadalom kognitív torzulásainak feltárását, valamint a monofunkcionális rendszerek policentrikus regenerációs modelljeinek megalapozását. A szerzői modell három blokkból áll: gazdasági diverzifikáció, kognitív regeneráció és az intézményi integritás erősítése, ami biztosítja a gazdasági rendszer alkalmazkodóképességének és stabilitásának növekedését többválságos és válság utáni körülmények között. Az eredmények asprobációja (Ukrajna példáján) azt mutatja, hogy az integrált társadalmi-gazdasági és kognitív stabilitási modell alkalmazása hozzájárul a megszerzett tehetetlenség szindróma és a stockholmi szindróma negatív hatásainak minimalizálásához, az intézmények sebezhetőségének csökkentéséhez és a rekonstruktív térbeli fejlődés alapjainak megteremtéséhez. Bebizonyosodott, hogy a háborús monofunkcionalizáció többszörös válságot okozó tényezőinek leküzdése csak olyan rendszeres megközelítéssel lehetséges, amely egyesíti a demográfiai, társadalmi, ökológiai, kognitív, intézményi és gazdasági eszközöket, ami a javasolt modellt univerzálissá teszi a háborúsvagy háború utáni átalakulási folyamatban lévő államok számára.

Резюме. Дослідження виконане у контексті нагальної потреби забезпечення відновлення соціально-економічних систем, що перебувають під впливом полікризових викликів, зокрема воєнних трансформацій. Особливу увагу зосереджено на подоланні синдрому набутої безпорадності та пов’язаних із ним когнітивних деформацій, що формуються в умовах тривалих кризових потрясінь і загрожують просторовій та інституційній стійкості. Метою роботи є розроблення інтегрованої моделі соціально-економічної та когнітивної стійкості, що поєднує концепти воєнної монофункціоналізації, інституційної трансформації та реконструктивного просторового розвитку. Модель є концептуально-аналітичною і методологічно-прогностично та враховує полікризовий контекст, інтегрує когнітивні, соціо-еколого-економічні та демографічні фактори і орієнтована на нейтралізацію системних бар’єрів, які зумовлюють втрату диверсифікації, інституційну дисфункцію та криміногенно-корупційні ризики. Методологічною основою дослідження –є сценарне моделювання воєнної монофункціоналізації, у межах якого здійснено просторово-територіальну типізацію семи макрорегіональних зон, що дозволило виокремити критичні вузли просторового відновлення, визначити когнітивні деформації соціуму та обґрунтувати можливості формування поліцентричних моделей регенерації монофункціональних систем. Авторська модель структурована у три блоки: економічна диверсифікація, когнітивна регенерація та посилення інституційної доброчесності, що забезпечує підвищення адаптивності та стійкості господарської системи у полікризових і посткризових умовах. Результати апробації (на прикладі України) засвідчили, що застосування інтегрованої моделі соціально-економічної та когнітивної стійкості сприяє мінімізації негативних ефектів синдрому набутої безпорадностіта стокгольмського синдрому, зниженню вразливості інституцій та створенню підґрунтя для реконструктивного просторового розвитку. Доведено, що подолання полікризових детермінант воєнної монофункціоналізації можливе лише за умови системного підходу, який об’єднує демографічні, соціальні, екологічні, когнітивні, інституційні та економічні інструменти, що робить запропоновану модель універсальною для використання у державах, що перебувають у воєнних або поствоєнних трансформаційних умовах.