Transzkulturális nyelvhasználat és identitáskonstrukció Penckófer János Hamuther című kisregényében

Abstract

A tanulmány a többnyelvűség és az identitáskonstrukció összefüggéseit vizsgálja a kárpátaljai magyar kisebbség sajátos társadalmi és nyelvi környezetében Penckófer János Hamuthercímű kisregényének részletes elemzésén keresztül. Kiindulópontja, hogy a nyelvi kontaktushatások és identitásmintázatok, amelyek az irodalmi szövegekben megjelennek, párhuzamba állíthatók a valós társadalmi folyamatokkal, így az irodalom értékes forrásként szolgálhat szociolingvisztikai vizsgálatok számára. A kutatás bemutatja a kárpátaljai nyelvi környezet és irodalom történeti hátterét, különös tekintettel a Szovjetunió felbomlását követő korszakra, amikor a régió társadalmi és nyelvi struktúrái jelentős átalakulásonmentek keresztül. A módszertan interdiszciplináris: a kritikai diskurzuselemzés és a „close reading” technika ötvözése lehetővé teszi a nyelvhasználat, a narráció és az identitásábrázolás árnyalt vizsgálatát. Kiemelt figyelmet kap a kódváltás jelensége, amely a többnyelvű közeg természetes velejárója, de az irodalmi szövegben stilisztikai és jelentésépítő funkciót is betölt. A Hamuther nyelvi rétegzettsége különösen az orosz nyelvi elemek fonetikus, latin betűs beillesztésében és azok azonnali fordításában érhető tetten, ami hidat képez a többnyelvű valóság és az egynyelvű olvasó között. A mű egyszerre nyújt társadalmi látleletet a kilencvenes évek kárpátaljai magyarságáról és tár fel személyes, egzisztenciális dilemmákat, rávilágítva a kisebbségi lét, a nyelvi érintkezés és a társadalmi kiszolgáltatottság összetett viszonyaira. Az eredmények hozzájárulnak a kisebbségi irodalom nyelvészeti megközelítésének gazdagításához, valamint a kárpátaljai magyar nyelvhasználat és identitás irodalmi reprezentációinak mélyebb megértéséhez.

Резюме. У статті досліджено взаємозв’язок між багатомовністю і конструюванням ідентичності у своєрідному соціальному й мовному середовищі угорської меншини Закарпаття на прикладі детального аналізу повісті Яноша Пенцкофера «Hamuther». Вихідним положенням було те, що міжмовні контакти та моделі ідентичності, відображені в художніх текстах, можна зіставити з реальними соціальними процесами. Отже, література може бути цінним джерелом для соціолінгвістичних досліджень. У роботі представлено історичний огляд мовного середовища та літератури Закарпаття, особливу увагу звернено на період після розпаду СРСР, коли соціальні та мовні структури регіону зазнали значних змін. Методологія дослідження є міждисциплінарною, адже поєднання критичного аналізу дискурсу та техніки «close reading» дає змогу детально досліджувати мовні практики, наратив і відтворення ідентичності. Акцентовано на явищі перемикання мовних кодів, що є природною рисою мешканців багатомовного середовища, але в художньому тексті виконує стилістичну й смислотворчу функцію. Зазначено, що мовна багатошаровість повісті «Hamuther»особливо помітна при передачіросійських мовних елементів латиницею та їхньому перекладі, що створює міст між багатомовною реальністю та одномовним читачем. Твір водночас пропонує опис соціального портрету закарпатських угорців 1990-х років, розкриває особисті, екзистенційні дилеми, висвітлюючи складні взаємозв’язки між становищем меншин, міжмовними контактами та соціальною вразливістю. Результати дослідження сприяють збагаченню вивчення літератури національних меншин крізь призму лінгвістики та сприяють глибшому розумінню мовної практики й ідентичності закарпатських угорців на основі літератури.

Abstract. The present study explores the interrelation between multilingualism and identity construction inthe unique social and linguistic environment of the Hungarian minority in Transcarpathia, through a detailed analysis of János Penckófer’s novella “Hamuther”. It is based on the premise that linguistic contact phenomena and identity patterns reflected in literary texts can be paralleled with real social processes, making literature a valuable source for sociolinguistic research. The paper presents the historical background of the linguistic environment and literature of Transcarpathia, with special emphasis on the post-Soviet era, a period marked by significant transformations in the region’s social and linguistic structures. The methodology is interdisciplinary: the combination of critical discourse analysis and the close reading technique enables a nuanced examination of language use, narrative strategies, and the representation of identity. Special attention is given to code-switching, which is a natural feature of multilingual settings but in literary texts also serves stylistic and meaning-making functions. The linguistic layering of “Hamuther” is particularly evident in the phonetic, Latin-script rendering of Russian elements and their immediate translation, which bridges the gap between a multilingual reality and a monolingual reader. The work simultaneously offers a social portrait of the Hungarian community in 1990s Transcarpathia and reveals personal, existential dilemmas, highlighting the complex interplay between minority status, language contact, and social vulnerability. The findings enrich the linguistic approach to minority literature and contribute to a deeper understanding of literary representations of language use and identity among Hungarians in Transcarpathia.