Штучний інтелект як каталізатор гібридних загроз: політичні виклики для національної та міжнародної безпеки

Abstract

Резюме. Поява і швидке поширення систем штучного інтелекту (ШІ) стали переломним моментом для міжнародної та національної безпеки. Якщо раніше питання цифрової безпеки обмежувалися здебільшого класичними кіберзагрозами (вірусами, фішингом, DDoS-атаками), то сьогодні вони безпосередньо включають ризики, що виникають із застосуванням генеративних і прогностичних моделей. ШІ дедалі частіше застосовується в операціях моніторингу мережевого трафіку, аналізу соціальних медіа, виявлення дезінформаційних кампаній, що створює новий рівень технологічних можливостей для урядів і приватного сектору. Водночас ці ж самі інструменти здатні використовувати і зловмисники, що призводить до якісно нової гонки озброєнь у сфері кібербезпеки. Актуальність дослідження визначається кількома чинниками. По-перше, швидке зростання кількості атак на системи, у яких ШІ є ключовим елементом. По-друге, невизначеність у правовому регулюванні: міжнародне право ще не виробило універсальних норм щодо застосування ШІ у сфері безпеки. По-третє, важливість міждисциплінарного підходу: без поєднання знань із кібернетики, міжнародних відносин та права ефективна стратегія безпечного використання ШІ неможлива [3]. Таким чином, ШІ постає не лише як інструмент захисту, але й як потенційний «каталізатор» нових загроз.