Підтримання інтелектуального потенціалу в умовах активної цифровізації

Abstract

Резюме. Аналізуючи сучасне суспільство, із пересторогою спостерігаємо надто активний рух у напрямку цілковитої цифровізації усіх його сфер: починаючи від підприємництва і закінчуючи освітньою діяльністю. Чи можна назвати цей рух конструктивним? Усвідомлюємо, що нові виклики суспільства формують нові вимоги до професійних здібностей та освітніх компетентностей: вільне користування технологіями, запропонованими цифровими платформами, новими досягненнями у сфері науково-технічного виробництва. Революція цифрових технологій однозначно змінила людину як особистість. І якщо до конструктиву відносимо зміну традиційних моделей взаємодії, розвиток логіко-математичного інтелекту – уміння аналізувати, рахувати, міркувати; кінестетичного – координація рухів; когнітивного – розвиток мислення, пам’яті, уваги; творчого – здатність створювати нове, нестандартне; то однозначним деструктивом вважаємо розвиток міжособистісного інтелекту – розуміння емоцій, мотивів інших людей; соціального – здатність активно взаємодіяти з людьми; емоційного – уміння розуміти й контролювати емоції; морально-цінного – розуміння добра, справедливості. Як результат, ми отримуємо сучасну особистість, яка пристосована до часу і простору, але втрачає відчуття особистісного контакту; прекрасно справляється з новітніми технологіями, проте не відчуває потреби самостійно мислити – усю необхідну інформацію можна отримати швидко і легко з інтернетресурсів. Оцінюючи цифровізацію в освітньому процесі, варто сказати про активне застосування платформ, які аналізують можливості його учасників і адаптують під них стиль навчання; створюють навчальний контент (завдання, тести, тексти, пояснення до них тощо); спеціалізовані класи для віртуальних екскурсій, симуляції різнотипних завдань, ігрових методів навчання; застосування на заняттях мобільних пристроїв з використанням ChatGPT. Усе це, звичайно, стимулює швидке прийняття рішень, тренує усі типи пам’яті, економить час на підготовку, адаптує інформацію під індивідуальні потреби, дає можливість експериментувати у віртуальних лабораторіях. Проте, у результаті ми отримуємо сформовану, високомобільну особистість, готову до викликів глобалізованого світу сучасних технологій і, водночас, спостерігаємо зниження креативного мислення, цифрову втому, залежність від гаджетів та інтернету, відрив від реального світу.