Безпека ядерної енергетики в Україні: наслідки Чорнобильської АЕС

Abstract

Резюме. Чорнобильська атомна електростанція (ЧАЕС) — зупинена АЕС в Україні, розташована біля міста Прип’ять у Київській області. Була побудована в 1970–1977 роках і працювала до 2000 року. Свою назву станція отримала від міста Чорнобиль, яке знаходиться за 18 км. Станом на 1986 рік ЧАЕС була найпотужнішою АЕС у європейській частині СРСР. 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці сталася масштабна аварія під час випробувань, що призвела до вибуху та викиду радіації. Було зруйновано реактор, забруднено навколишню територію, евакуйовано жителів Прип’яті, Чорнобиля та інших населених пунктів у радіусі 30 км. Аварія стала однією з найсерйозніших техногенних катастроф в історії. Чимало працівників загинуло від опромінення. ЧАЕС розташована за 110 км від Києва та 16 км від кордону з Білоруссю. Реактор РБМК-1000 На Чорнобильській АЕС використовували спеціальні ядерні реактори типу РБМК-1000. Це була радянська розробка, створена для виробництва електроенергії, а також — за потреби — для отримання матеріалів для ядерної зброї. Усього на станції працювали чотири такі реактори, ще два мали добудувати, але після аварії в 1986 році ці плани скасували. Ці реактори працювали на урановому паливі, яке охолоджувалося водою. Реактори типу РБМК, які використовувалися на Чорнобильській АЕС, мали низку особливостей, що вплинули на розвиток аварії 1986 року. По-перше, одним із головних недоліків був позитивний паровий коефіцієнт реактивності. Це означає, що при утворенні пари всередині активної зони, що відбувається зі зростанням температури, ядерна реакція не зменшувалась, як у більш безпечних реакторах, а навпаки — посилювалася. Така властивість робила реактор дуже нестабільним, особливо при роботі на низьких рівнях потужності, і ускладнювала контроль над процесом.