Транскордонна трудова міграція: безпекові ризики в умовах війни

Abstract

Резюме. У 2023 році було опубліковано заключний звіт щодо аналізу транскордонного регіонального ринку праці, у якому представлено результати дослідження із червня 2023 року до листопада 2024 року транскордонних регіонів Європейського Союзу. Рекомендації у звіті зосереджені на чотирьох ключових сферах: підтримка створення транскордонного аналізу ринку праці, забезпечення безперервності та довгострокової стійкості ініціатив шляхом підписання офіційних угод та фінансування, покращення доступності та збору даних шляхом узгодження методологій та використання інноваційних джерел та покращення координації політики для сприяння транскордонній зайнятості [1]. Розвиток транскордонної інтеграції ринку праці зумовлений відмінностями на самому ринку праці (наприклад, з точки зору заробітної плати, пропозицій роботи, податкового регулювання, систем соціального страхування, рівня зайнятості та безробіття). Регіони внутрішнього кордону становлять 40% території ЄС та генерують 30% валового внутрішнього продукту (ВВП) ЄС. У прикордонних регіонах проживає приблизно 150 мільйонів людей, що становить 30% від загальної чисельності населення ЄС. У внутрішніх прикордонних регіонах проживає 2 мільйони прикордонних мешканців, з яких 1,3 мільйона є прикордонними працівниками, що становить 0,6% від усіх зайнятих у ЄС [1]. На думку європейських дослідників транскордонна праця гарантує кількісне і якісне регулювання між потребами підприємств та наявністю робочої сили, а також кваліфікації у прикордонних громадах. Вказані потреби різняться від регіону до регіону, при цьому не всі транскордонні працівники мають однакові профілі, а транскордонна робота може розширювати межі, зони набору для роботодавців (географічне розширення пропозиції та попиту) [2]. З вказаним підходом ми погоджуємося, водночас міждисциплінарна орієнтація досліджень буде більш повна, якщо буде доповнена також правовими аспектами аналізу ринків праці у прикордонних територіях. У прикордонних громадах будуть відмінності у правових засадах регулювання ринків праці, водночас загальні стандарти у багатьох ключових позиціях є спільними, завдяки діяльності Міжнародної організації праці, виданим нею численним рекомендаціям та конвенціям. Проте відмінності будуть щодо процедури відбору персоналу, правових засадах регулювання порядку укладення та видів трудових договорів, відпусток, нормування робочого часу, соціальних гарантій, відповідальності працівників та роботодавців, підставах розірвання трудового договору, а також порядку розгляду трудових спорів. Трохи відмінна ситуація у тих громадах України, які прилеглі до кордонів ЄС, зокрема у Закарпатті, що межує із Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. З одного боку більші заробітні плати у державах-членах ЄС стимулюють працівників виїжджати у пошуках роботи до сусідніх країн, а з іншого боку наявні реальні кордони, перетин яких може займати від двох до 4-5 годин змушує людей переїздити на більш тривалий час, унеможливлює так звану «прикордонну маятникову трудову міграцію».