Внутрішні виклики національної безпеки Мексики

Abstract

Резюме. Сучасна модель національної безпеки держав Латинської Америки визначається не стільки традиційним зовнішніми військовими загрозами, скільки складним поєднанням внутрішніх, нетрадиційних та асиметричних викликів. Мексика, як ключовий гравець регіону та стратегічний сусід США, наочно демонструє як внутрішні соціально-політичні та кримінальні процеси фактично перетворилися на головні дестабілізуючі фактори національної безпеки. Недостатність інституційної стійкості, високий рівень корупції та безпрецедентна активність організованої злочинності створюють серйозну загрозу суверенітету, територіальній цілісності та суспільному порядку. Головною загрозою вважається Організована злочинність (наркокартелі), зокрема угруповання, як-от "Сіналоа" та "Халіско Нового Покоління" (CJNG). Вони у свою чергу домінують на оптовому незаконному ринку наркотиків в США [1]. Їхня діяльність давно вийшла за межі наркотрафіку, адже відомо, що вони контролюють легальний бізнес, викрадають людей та незаконний обіг пального (хуачіколео). Зокрема відомо, що Посольство України в Мексиці у своїх порадах для подорожуючих, застерегла людей настуаними словами: Щоб не стати жертвою торгівлі людьми та злочинних угруповань, уникайте неправдивих оголошень у газетах, підозрілих або занадто привабливих пропозицій щодо працевлаштування з боку невідомих Вам людей, агенцій тощо. Цим підкреслюючи, що торгівля людьми таки практикуються даною організацією. Окрім цього, ця злочинна експансія призвела до виникнення "Паралельної влади": картелі здійснюють квазідержавні функції (неформальний "суд", "захист", стягнення "оподаткування") в окремих штатах (Чіуауа, Герреро, Мічоакан), що є ознакою де-факто втрати територіального контролю центральним урядом. Також було виявлено, що дана організація намагається впливати й політично, проштовхуючи своїх кандидатів — та перед цим вони вдавалися до спонсорування їхніх передвиборчих кампаній та змушували місцеві медіа публікувати замовні матеріали. В результаті, країна переживає небувалий рівень безкарності та насильства, включаючи політичні вбивства кандидатів та чиновників, що є прямим і кривавим тиском на інститути демократії. За словами Лучано Хазана, члена Робочої групи ООН з питань примусового або мимовільного зникнення, зіткнувшись з безкарністю, важливо посилити державні та федеральні прокуратури для виконання їх фундаментальної ролі у забезпеченні справедливості [3].