Колективна пам’ять і філософія історії у репрезентаціях травматичного досвіду радянізації в культурі та мисленні

Abstract

Резюме. Постановка наукової проблеми: Незважаючи на визнання травматичного характеру радянського періоду та його впливу на національну ідентичність, залишається недостатньо вивченим комплексний механізм трансформації травматичного філософсько-історичного досвіду радянізації на рівні колективної пам'яті та інтелектуальної традиції. Мета дослідження: Здійснити міждисциплінарний філософсько-культурологічний аналіз репрезентацій травматичного досвіду радянізації в колективній пам'яті та мисленні, щоб визначити методологічні передумови для відновлення цілісності національної філософської традиції та побудови анти-тоталітарної філософії історії, що ґрунтується на ідеях свободи та відповідальності. Актуальність дослідження: Сучасні дослідники стоять перед необхідністю критичного переосмислення радянської філософської спадщини як передумови подолання ідеологічної залежності. Аналіз понятійного розмаїття дозволяє інтегрувати психологічні, соціологічні та філософські моделі пояснення колективного досвіду. Травматичний досвід (репресії, голодомори, етноцид), що призвів до руйнування структур культурної пам'яті, потребує актуалізації як чинник, що визначає сучасні моделі суспільної поведінки і колективне реагування (механізми пам'ятання і забуття) на виклики сьогодення. Усвідомлення травми необхідне для зміцнення стійкості суспільства та формування цілісної національної ідентичності. Короткий виклад поставленого завдання: Історична травма постає як комплексне психосоціальне явище, що охоплює емоційний стан, способи осмислення та інтерпретації досвіду, переданого між поколіннями, який формує колективну ідентичність і визначає моделі суспільної поведінки. Її вивчення має міждисциплінарний характер, оскільки поєднує соціологічний, психологічний, культурологічний та філософський аспекти. У науковому обігу для позначення цього феномену вживають низку термінів, серед яких «культурна травма», «колективна травма», «міжгенераційна травма», «колоніальна травма». Наведене понятійне розмаїття відображає складність процесу засвоєння травматичного досвіду на індивідуальному та водночас на колективному рівні. Історична травма, з огляду на її масштабність, передбачає спільну ідентичність, колективне переживання події та її тривалий вплив на фізичне і ментальне здоров’я спільноти, а також на стійкість суспільства загалом [1, с. 85].