Формування індустріальної культури промислових регіонів як важливий фактор регенерації індустріальної спадщини

Abstract

Резюме. Актуальність дослідження: індустріальна культура постає не лише як результат історичного промислового розвитку, а як активний ресурс майбутнього, що здатен генерувати інновації, підтримувати соціальну згуртованість і сприяти сталому розвитку регіонів через збереження, інтерпретацію та творче переосмислення спадщини. Предмет дослідження: феномен індустріальної культури як соціокультурний чинник, що визначає особливості формування ідентичності промислових регіонів і впливає на процеси регенерації індустріальної спадщини. Мета дослідження: розкрити сутність та значення індустріальної культури як чинника регенерації індустріальної спадщини й сталого розвитку промислових регіонів. Методологія дослідження: використано комплекс методів: порівняльно-географічний і системно-структурний аналіз, контент-аналіз наукових джерел, узагальнення результатів європейських проєктів (зокрема, InduCult2.0), а також моделювання концепції індустріальної культури. Результати дослідження:розглянуто сутність поняття «індустріальна культура» та її роль у процесах регенерації індустріальної спадщини промислових регіонів. Обґрунтовано потребу в переосмисленні індустріальної культури не лише як сукупності матеріальних артефактів минулого, а як динамічного соціокультурного феномена, що формує ідентичність, цінності та інноваційний потенціал територій. Запропоновано авторську трирівневу модель індустріальної культури (базовий, функціональний і смисловий рівні), у межах якої спадщина розглядається як основа для формування нових форм діяльності – ревіталізації, індустріального туризму, креативних індустрій і подієвої діяльності. Доведено, що активізація індустріальної культури сприяє сталому розвитку промислових регіонів, посиленню локальної ідентичності, соціальній згуртованості та підвищенню привабливості індустріальних територій. Сфера застосування результатів. Отримані результати можуть бути використані в регіональному плануванні, розробленні програм регенерації промислових територій, культурних і туристичних стратегій громад, а також у наукових дослідженнях із питань індустріальної спадщини та сталого розвитку. Висновки: індустріальна культура є динамічним явищем і стратегічною концепцією, здатною інтегрувати діяльність у регіоні та трансформувати індустріальне минуле на ресурс для майбутнього. Формування індустріальної культури є ключовим чинником відновлення соціальної та економічної активності промислових регіонів. Її розвиток сприяє збереженню спадщини, зміцненню локальної ідентичності та формуванню позитивного іміджу індустріальних територій.

Abstract. Relevance of the study: Industrial culture emerges not only as a result of historical industrial development but as an active resource for the future, capable of generating innovation, supporting social cohesion, and contributing to the sustainable development of regions through the preservation, interpretation, and creative reinterpretation of heritage. Subject of the study: The phenomenon of industrial culture as a socio-cultural factor that determines the characteristics of identity formation in industrial regions and influences the processes of industrial heritage regeneration. Purpose of the stude: To reveal the essence and significance of industrial culture as a factor in the regeneration of industrial heritage and the sustainable development of industrial regions. Research methodology: A complex of methods was used: comparative-geographical and systemic-structural analysis, content analysis of scientific sources, generalization of the results of European projects (particularly InduCult2.0), as well as modeling the concept of industrial culture. Research results: The essence of the concept of “industrial culture” and its role in the processes of industrial heritage regeneration in industrial regions are examined. The necessity of reinterpreting industrial culture not only as a set of material artifacts of the past but as a dynamic socio-cultural phenomenon that shapes the identity, values, and innovation potential of territories is substantiated. The author’s three-level model of industrial culture (basic, functional, and semantic levels) is proposed, within which heritage is viewed as the basis for the formation of new forms of activity – revitalization, industrial tourism, creative industries, and event activities. It is proven that the activation of industrial culture contributes to the sustainable development of industrial regions, the strengthening of local identity, social cohesion, and the enhancement of the attractiveness of industrial territories. Scope of application of the results: The obtained results can be used in regional planning, the development of programs for the regeneration of industrial territories, cultural and tourism strategies of communities, as well as in scientific research on industrial heritage and sustainable development. Conclusions:Industrial culture is a dynamic phenomenon and a strategic concept capable of integrating activities in a region and transforming the industrial past into a resource for the future. The formation of industrial culture is a key factor in restoring the social and economic activity of industrial regions. Its development contributes to heritage preservation, strengthening local identity, and forming a positive image of industrial territories.