Модель сталого розвитку нішевого туризму (на прикладі Закарпаття)

Abstract

Резюме. Стаття аналізує необхідність стратегічного переорієнтування туристичного ринку Закарпаття з неконтрольованого масового на нішевий (альтернативний) туризм. Актуальність дослідження зумовлена потребою в пошуку шляхів сталого розвитку туризму Закарпаття, що дасть можливість в умовах відновлення та євроінтеграції забезпечити довгостроковий баланс між економічною вигодою, соціальною справедливістю та збереженням культурних і природних ресурсів регіону. Мета роботи: розробити інтегровану стратегічну модель сталого розвитку туризму Закарпаття, спрямовану на забезпечення фінансової стійкості нішевого продукту через кооперацію малих виробників та превентивний захист локального економічного й культурного капіталу. Методологія ґрунтується на теоретико-концептуальному підході із застосуванням методів порівняння, проєктування, концептуального та системного аналізу. Результати роботи: визначено, що в регіоні доцільно розвивати нішевий туризм, запропоновано трирівневу ієрархічно структуровану модель сталого розвитку нішевого туризму, яка дасть можливість Закарпаттю максимально ефективно використати наявний локальний економічний і культурний капітал та уникнути деградації автентичності. Модель має три взаємопов’язані рівні (фундаментальний, продуктовий і стратегічний), кожен з яких передбачає проведення ряду заходів. Фундаментальний рівень стосується економічного захисту, нормативного контролю та соціальної справедливості; продуктовий забезпечується кластеризацією з метою розробки спільного продукту та брендуванням; стратегічний передбачає впровадження механізмів управління сталою дестинацією, моніторинг та інвестиції в навчання місцевого населення. Практичне значення: результати дослідження можуть бути використані органами місцевого самоврядування та суб’єктами туристичного бізнесу на етапі розробки стратегічного плану розвитку туристичної дестинації чи формування кластера. Зроблено висновок, що майбутнє регіону пов’язане суто зі сталим нішевим туризмом. В умовах воєнного стану та відсутності деталізованих галузевих стандартів упровадження моделі сталого розвитку нішевого туризму дасть можливість Закарпаттю, використовуючи досвід інших туристичних регіонів, уникнути типових помилок масовізації, гарантувати отримання економічних вигод місцевими громадами.

Abstract. The article analyzes the necessity of strategic reorientation of the Zakarpattia tourism market, shifting from uncontrolled mass tourism towards niche (alternative) tourism models. The relevance of the study is driven by the need to find pathways for sustainable tourism development in Zakarpattia, which will allow the region, amid recovery and European integration, to ensure a long-term balance between economic benefit, social equity, and the preservation of cultural and natural resources. Purpose: To develop an integrated strategic model for sustainable tourism development in Zakarpattia, aimed at ensuring the financial stability of the niche product through cooperation among small producers and the preventive protection of local economic and cultural capital. Methodology: The methodology is based on a theoretical and conceptual approach, employing methods of comparison, projection, conceptual, and systemic analysis. Results: A three-tiered, hierarchically structured Model of sustainable tourism development is proposed. This model will enable Zakarpattia to maximize the effective utilization of its existing local economic and cultural capital and avoid the degradation of authenticity. The Model comprises three interconnected levels: the Fundamental, the Product, and the Strategic levels, each prescribing a range of measures. The Fundamental level includes economic protection, normative control, and social justice (equity). The Product level is ensured by clusterization aimed at the development of a joint product and branding. The Strategic level provides for the implementation of mechanisms for sustainable destination management, monitoring, and investment in local population training. Practical implications: The study’s results can be used by local self-government bodies and tourism businesses during the development of a strategic plan for a tourism destination or the formation of a cluster. It is concluded that the region’s future is exclusively linked to sustainable niche tourism. Amidst martial law and the absence of detailed industry standards, the implementation of the Sustainable Tourism Development Model will allow Zakarpattia, by leveraging the experience of other tourism regions, to avoid typical massification errors and guarantee economic benefits for local communities.